цирк

ЦИРК, у, ч.

1. У Стародавньому Римі – місце, арена для кінних змагань, а пізніше – боїв гладіаторів та інших видовищ.

По містах Провансу збереглися старовинні, ще з часів римського панування, цирки, де й досі, раз на два тижні, здається, відбуваються бої биків (М. Рильський);

Був то один із п'яти, зброєносній Мінерві відданих Днів, коли перші бої в цирку кривавлять пісок (М. Зеров);

Християн хапали по першому підозрінню і віддавали в цирку хижакам або палили замість смолоскипів по цісарських садах (З. Тулуб).

2. Вид театрального мистецтва, який включає акробатику, еквілібристику, жонглювання, клоунаду, дресирування тварин і т. ін.

Василькові теж цікаво було слухати оповідання Ігоря про трамваї і тролейбуси, про зоопарк і цирк... (О. Донченко);

Цирк на льоду – чи не найоригінальніший у цирковому мистецтві. В ньому переплелись елементи балету, фігурного катання і цирку (з газ.);

// перен., розм. Всяке сенсаційне видовище.

– Ну й цирк! – гукнуло Оверкове козацтво (Ю. Яновський).

3. Заклад, який влаштовує вистави цього виду мистецтва.

Мені стало невимовно шкода її, так як бувало шкода малих дітей в цирку, коли вони показують чужим людям свої тоненькі виламані тільця (Леся Українка);

Матрос Шурка з Молдаванки був неабиякий їздець: змалку він навіть мріяв стати наїзником у цирку Чінізеллі (Ю. Смолич);

// Приміщення, що має вигляд круглого будинку з амфітеатром для глядачів і ареною в центрі для таких вистав.

Він був у чудеснім настрої. Насвистував вальс, який тепер щодня грали у цирку, і бив чоботом в чобіт, як полковий офіцер (М. Коцюбинський);

// Присутні на такій виставі; глядачі.

Великий цирк безліч разів викликав гімнастів (Ю. Яновський).

4. геол. Природна чашоподібна улоговина на схилах гір.

Долини розвіювання [в пустині] відзначаються своєрідним характером: вони мають дуже стрімкі схили. Долини кінчаються і починаються закругленими цирками з прямовисними стінами (з наук. літ.);

// Своєрідна кільцева гора, характерна для рельєфу Місяця.

Великі кільцеві гори Місяця названо цирками, менші – кратерами (з наук.-попул. літ.);

Цирки і кратери Місяця дуже мало схожі на кратери земних вулканів (з навч. літ.);

Замерехтіла сфера планети – пустельна, непривітна, покрита цирками і кратерами (О. Бердник).

△ (1) Гірськи́й цирк – природна чашоподібна заглибина біля вершини гори (вище від снігової межі), утворена в результаті дії льодовиків та морозного вивітрювання;

(2) Льодовико́вий цирк – улоговина у вигляді амфітеатру, в якій утворюється льодовик.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цирк — Циркове мистецтво; (будова, в Римі) Колізей; (!) умреш! кумедія! Словник синонімів Караванського
  2. цирк — цирк іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. цирк — цирк: ◊ цирк на дрот і ірон. неймовірна подія чи видовище (м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. цирк — У, ч. Комедія, сміховисько; кумедний випадок. ◇ Цирк на дроті. Словник сучасного українського сленгу
  5. цирк — (-у) ч. 1. крим. Групове статеве злягання. БСРЖ, 662; СЖЗ, 111; ЯБМ, 2, 518. 2. мол. Місце зустрічі байкерів. ПСУМС, 77. Словник жарґонної лексики української мови
  6. цирк — -у, ч. 1》 У Стародавньому Римі – місце, арена для кінних змагань, а згодом – боїв гладіаторів та інших видовищ. 2》 Вид театрального мистецтва, який включає акробатику, еквілібристику, жонглювання, клоунаду, дресирування тварин і т. ін. || перен., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. цирк — (від лат. circus – коло) 1. У Стародавньому Римі – еліпсовидна арена з трибунами, де відбувалися кінні змагання, бої гладіаторів, виступали акробати, еквілібристи, жонглери, коміки. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. цирк — 1. будинок або шатро, в якому круглу арену оточує зал для глядачів у формі амфітеатру; 2. різновид розважального видовища, що складається з показу акробатичних вправ, дресированих тварин, виступів клоунів та ін. Універсальний словник-енциклопедія
  9. цирк — Цирк, ци́рку, в -ку; ци́рки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. цирк — ЦИРК, у, ч. 1. У Стародавньому Римі — місце, арена для кінних змагань, а пізніше — боїв гладіаторів та інших видовищ. По містах Провансу збереглися старовинні, ще з часів римського панування, цирки, де й досі, раз на два тижні, здається... Словник української мови в 11 томах
  11. цирк — (лат. — круг) Кругла або овальна в плані споруда з ареною посередині і розташованими амфітеатром місцями для глядачів, що призначена для клоунських, акробатичних, гімнастичних та інших представлень, показу дресированих тварин. Архітектура і монументальне мистецтво