цистицеркоз
ЦИСТИЦЕРКО́З, а, ч.
Хвороба людей та тварин, спричинюванацистицерками стьожкових червів свинячого або бичачого ціп'яка і характеризується корчами, порушенням психіки, втратою зору тощо.
Цистицеркоз у людини виникає у разі потрапляння яєць свинячого солітера до шлунка, де личинка звільняється від оболонки і плином крові заноситься у тканини (мозок, очі, шкіру, м'язи та ін) (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- цистицеркоз — -у, ч. Гельмінтоз, що спричинюється паразитуванням у тканинах личинкових стадій свинячого ціп'яка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цистицеркоз — цистицерко́з хвороба тварин та людини, спричинювана цистицерками. Характеризується корчами, порушенням психіки, втратою зору тощо. Словник іншомовних слів Мельничука