1. Словник української мови у 20 томах

цитадель

ЦИТАДЕ́ЛЬ, і, ж.

1. Споруда фортечного типу всередині давніх міст; найбільш укріплена частина фортеці, пристосована для самостійної оборони.

Всередині південно-східної ділянки стін [Херсонеса], перетвореної в цитадель римського гарнізону, будується казарма (з наук. літ.);

Оборонні стіни, башти, церкви і відкриті розкопками окремі будинки дають повне уявлення про місто, порт і цитадель Сугдеї (з наук. літ.);

Каффа поділялася на три частини: фортецю, або цитадель, місто й передмістя (З. Тулуб);

// Фортеця взагалі.

Є на Буковині Хотинська фортеця, змурована в XIII сторіччі. Славнозвісна цитадель упродовж віків витримала не одну облогу (з газ.);

Будинок, густо оточений деревами, стояв осторонь і своїм високим шпилем та баштами нагадував середньовічну цитадель (І. Кириленко);

// заст. Фортечна споруда, використана як в'язниця.

– Аж ось попався я в неволю. Мучили .. в цитаделі цілих два роки і засудили на десять літ каторги (І. Франко);

– Я ще не знав докладно змісту книги, але знав, що написано її в казематі царської цитаделі великим в'язнем Чернишевським (П. Колесник).

2. перен. Головний опорний пункт (центр) будь-якої організації (політичної, ідеологічної, мистецької і т. ін.); твердиня.

Щепкінські традиції жили і множились у Московському Малому театрі – цій цитаделі російського сценічного реалізму (з мемуарної літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цитадель — Твердиня, див. кріпость, фортеція, форт Словник чужослів Павло Штепа
  2. цитадель — рос. цитадель 1-У стародавні часи — найукріпленіша центральна частина фортеці, пристосована до самостійної оборони. 2. Переносно — головний опорний (базовий) пункт будь-якої організації чи установи (політичної, громадської, ділової тощо), твердиня, оплот. Eкономічна енциклопедія
  3. цитадель — цитаде́ль іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. цитадель — цитаде́ль 1. фортифікаційна споруда (м, ср, ст): Найкращі фіалки у Львові росли біля цитаделі, й ми весною, ідучи зі школи, дряпалися за квітами по схилах старого рову коло фортеці. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. цитадель — (-і) ж. мол. Словник жарґонної лексики української мови
  6. цитадель — -і, ж. 1》 Споруда фортечного типу всередині давніх міст; найбільш укріплена частина фортеці, пристосована для самостійної оборони. || Фортеця взагалі. || заст. Фортечна споруда, використана як в'язниця. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. цитадель — цитаде́ль (італ. cittadella, від citta – місто) 1. Найукріпленіша центральна частина фортеці, пристосована до самостійної оборони. 2. Споруда фортечного типу в середині давніх міст. 2. Переносно – головний опорний пункт (центр) будь-якої організації (політичної, ідеологічної тощо), твердиня, оплот. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. цитадель — Фортеця, що панує над містом. Універсальний словник-енциклопедія
  9. цитадель — ФОРТЕ́ЦЯ, ЦИТАДЕ́ЛЬ, ТВЕРДИ́НЯ перев. уроч., ТВЕ́РДЖА заст., КРІ́ПОСТЬ заст. Каффа поділяється на три частини: фортецю, або цитадель, місто й передмістя (З. Словник синонімів української мови
  10. цитадель — ЦИТАДЕ́ЛЬ, і, ж. 1. Споруда фортечного типу всередині давніх міст; найбільш укріплена частина фортеці, пристосована для самостійної оборони. Словник української мови в 11 томах
  11. цитадель — (фр. < італ. — маленьке місто) 1. Окрема захисна споруда. 2. Центральне укріплення фортеці, міста, яке під час оборони вважалося останнім опорним пунктом. У багатьох випадках... Архітектура і монументальне мистецтво