цор
ЦОР, виг., діал.
Уживається як присудок за знач. цо́ркати і цо́ркнути.
А брат оре в чистім полі, на волики соб, соб! А невістка іде з міста та в підківки цор, цор! (з народної пісні).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- цор — цор іменник чоловічого роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
- цор — ЦОР, виг., діал. Уживається як присудок за знач. цо́ркати і цо́ркнути. А брат оре в чистім полі, на волики соб, соб! А невістка іде з міста та в підківки цор, цор! (Коломийки, 1969, 304). Словник української мови в 11 томах