цор
цор
іменник чоловічого роду, істота
діал.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- цор — ЦОР, виг., діал. Уживається як присудок за знач. цо́ркати і цо́ркнути. А брат оре в чистім полі, на волики соб, соб! А невістка іде з міста та в підківки цор, цор! (з народної пісні). Словник української мови у 20 томах
- цор — ЦОР, виг., діал. Уживається як присудок за знач. цо́ркати і цо́ркнути. А брат оре в чистім полі, на волики соб, соб! А невістка іде з міста та в підківки цор, цор! (Коломийки, 1969, 304). Словник української мови в 11 томах