цоркати

Значення в інших словниках

1. цоркати — ЦО́РКАТИ, аю, аєш, недок., діал. Цокати (див. цо́кати¹). Коли увійшла [Маруся], нарешті, в ліс і, цоркаючи зубами, загортаючися в перемоклу киптарину та ховаючи мокрі коси, шукала очима, – не знала, де дітися. Тут було не ліпше (Г. Хоткевич). Словник української мови у 20 томах
2. цоркати — -аю, -аєш, недок., діал. Цокати (див. цокати I). Великий тлумачний словник сучасної мови
3. цоркати — ЦО́КАТИ (утворювати своєрідні уривчасті звуки при зіткненні твердих предметів), КЛА́ЦАТИ, ЦОКОТА́ТИ (ЦОКОТІ́ТИ) підсил., ЦО́РКАТИ діал., ЦОРКОТА́ТИ (ЦОРКОТІ́ТИ) підсил. діал.; ВИЦО́КУВАТИ розм. (раз у раз, часто); ТІ́КАТИ (ТИ́КАТИ) розм., ТА́КАТИ розм. Словник синонімів української мови
4. цоркати — ЦО́РКАТИ, аю, аєш, недок., діал. Цокати ( див. цокати¹). Коли увійшла [Маруся], нарешті, в ліс і, цоркаючи зубами, загортаючися в перемоклу киптарину та ховаючи мокрі коси, шукала очима,— не знала, де дітися. Тут було не ліпше (Хотк., II, 1966, 220). Словник української мови в 11 томах
5. цоркати — Цоркати, -каю, -єш, одн. в. цоркнути, -кну, -неш гл. 1) = цокати, цокнути. Угор. 2) Звенѣть, бренчать, брякать, брякнуть. Цоркнув замок; цоркнули шаблі. Вх. Зн. 78. Словник української мови Грінченка