цюкнути
ЦЮ́КНУТИ, ну, неш, док.
1. кого, що і без прям. дод. Однокр. до цю́кати.
Він цюкнув пару разів і зупинився, відпочиває, опертий на держалні дзюбака (І. Франко);
Той підводчик, що залишився, з сокирою біля люшні порається. А воно не стільки й роботи біля неї – двічі цюкнув і готово (А. Головко);
І ось щось цюкнуло несміло... І тут... і там... Прокинувсь ліс. Нічна робота закипіла (Микола Чернявський);
Але синиця страшенно задиркувата. Вона й тут не втрималася, засичала на горобця і цюкнула його дзьобом (О. Копиленко);
Цюкнула нова сокира Раптом серед поля. Затряслася, застогнала Молода тополя (С. Руданський).
2. кого, що і без прям. дод., розм. Ударити кого-небудь чимсь.
Мало не обірвавши на собі шабельтас, Пампушка був кинувся до незнайомого, щоб цюкнути його шаблею (О. Ільченко);
Цей не розпитував Оксена, хто він та звідки, а цюкнув по голові шворіньком, і перевернувся Оксенові світ землею вгору, а небом униз (Григорій Тютюнник);
Взяла [Секлета] сокиру, приладнала витягнену шию курки до лавки, цюкнула (О. Донченко);
// Початися несподівано і з великою силою (про мороз).
Підвечір вітер затих і цюкнув мороз, а вночі повалив сніг, тихий, густий (Григорій Тютюнник);
// перен. Завдати удару кому-небудь.
Лист колгоспників? Обурені нарисом Плужника?! Коли Коростилевський, завітавши до редакції, почув про це, аж мугикнув від задоволення. Ага!.. Цюкнули правдолюбця?! (Я. Гримайло).
Значення в інших словниках
- цюкнути — цю́кнути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- цюкнути — -ну, -неш, док. 1》 перех. і неперех. Однокр. до цюкати. 2》 перех. і без додатка, розм. Ударити кого-небудь чимсь. || Початися несподівано і з великою силою (про мороз). || перен. Завдати удару кому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цюкнути — КЛЮВА́ТИ (про птахів — їсти, хапаючи щось дзьобом, бити дзьобом), ДЗЬО́БА́ТИ (ДЗЮ́БА́ТИ рідше), ДОВБА́ТИ (ДОВБТИ́), КЛЮ́КАТИ розм.; ПИ́ТИ (їсти молоде зерно); ЦЮ́КАТИ, ЦЮ́КАТИСЯ розм. (бити дзьобом); ЩИПА́ТИ (шкіру тіла). — Док. Словник синонімів української мови
- цюкнути — ЦЮ́КНУТИ, ну, неш, док. 1. перех. і неперех. Однокр. до цю́кати. Він цюкнув пару разів і зупинився, відпочиває, опертий на держалні дзюбака (Фр., IV, 1950, 26); Той підводчик, що залишився, з сокирою біля люшні порається. Словник української мови в 11 томах
- цюкнути — Цюкнути, -кну, -неш гл. одн. в. отъ цюкати. Слегка рубнуть топоромъ. Підійшов до дерева, цюкнув сокирою.... Рудч. Ск. II. 80. Словник української мови Грінченка