1. Орфографічний словник української мови

цюкнути

цю́кнути

дієслово доконаного виду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цюкнути — ЦЮ́КНУТИ, ну, неш, док. 1. кого, що і без прям. дод. Однокр. до цю́кати. Він цюкнув пару разів і зупинився, відпочиває, опертий на держалні дзюбака (І. Франко); Той підводчик, що залишився, з сокирою біля люшні порається. Словник української мови у 20 томах
  2. цюкнути — -ну, -неш, док. 1》 перех. і неперех. Однокр. до цюкати. 2》 перех. і без додатка, розм. Ударити кого-небудь чимсь. || Початися несподівано і з великою силою (про мороз). || перен. Завдати удару кому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. цюкнути — КЛЮВА́ТИ (про птахів — їсти, хапаючи щось дзьобом, бити дзьобом), ДЗЬО́БА́ТИ (ДЗЮ́БА́ТИ рідше), ДОВБА́ТИ (ДОВБТИ́), КЛЮ́КАТИ розм.; ПИ́ТИ (їсти молоде зерно); ЦЮ́КАТИ, ЦЮ́КАТИСЯ розм. (бити дзьобом); ЩИПА́ТИ (шкіру тіла). — Док. Словник синонімів української мови
  4. цюкнути — ЦЮ́КНУТИ, ну, неш, док. 1. перех. і неперех. Однокр. до цю́кати. Він цюкнув пару разів і зупинився, відпочиває, опертий на держалні дзюбака (Фр., IV, 1950, 26); Той підводчик, що залишився, з сокирою біля люшні порається. Словник української мови в 11 томах
  5. цюкнути — Цюкнути, -кну, -неш гл. одн. в. отъ цюкати. Слегка рубнуть топоромъ. Підійшов до дерева, цюкнув сокирою.... Рудч. Ск. II. 80. Словник української мови Грінченка