цяцька

ЦЯ́ЦЬКА, и, ж.

1. Річ, призначена дітям для гри; іграшка.

Павлусь і Лелія тихо линули понад юрбою і придивлялись до крамниць, там-бо у вікнах було виставлено багато всякого дива, там і ляльки, там і цяцьки, там і ласощі різні (Леся Українка);

А на руках у Ясочки найкраща із цяцьок – ведмедик волохатенький (Н. Забіла);

Майстри іграшок з Еюба показували тисячі цяцьок для дітей (П. Загребельний);

* У порівн. Перед ганком стала легенька повозочка, блискуча та гарненька, як цяцька (І. Нечуй-Левицький);

Серпи, коси, вози, збруя – все трупом лежить коло хат, немов ті цяцьки, що перед сном порозкидали малі діти (С. Васильченко);

// перен., розм. Те саме, що збро́я 1.

– Принесеш цяцьку, – він рухнув вказівним пальцем, ніби натискав на курок, – а я тобі чоботи, за десять років не зносиш (М. Стельмах);

Підбігав [Смолюк] до діда та як схопить за карабін: – Здавай, здавай свою цяцьку (І. Муратов);

// перен., розм. Те, що є предметом розваги, утіхи і т. ін.

Потім треба буде зібрати з молодіжі комісію для написання енциклопедії для народу по строго позитивній системі, вигнавши усякі цяцьки, попівство і ідилію (М. Драгоманов);

[Xрапко (сам .. Вибира гроші на стіл):] Ось вони, бач. Ось ті цяцьки, за котрі чоловік гадюкою в'ється, робиться нижче трави, тихше води... (Панас Мирний).

2. розм. Витончена, часто дорога річ (статуетка, вазочка і т. ін.), для прикрашання приміщення.

І в кімнатах у нас було гарно .. Було пані кам'яних цяцьок понаставляє, чарочок, мисочок з зеленого, з червоного скла (Марко Вовчок);

Коли зрідка заходила хвиля весела чи сердита, вона [Лукія] ліпила з глини .. кумедні та химерні постаті .. На всі ті череп'яні цяцьки й витріщався Михайлик (О. Ільченко);

Деякі майстри, пориваючи з високими традиціями народної художньої культури, почали створювати дешевенькі цяцьки, розраховані на міщанські смаки (з наук. літ.);

// Жіноча прикраса.

– Постривай, – каже [сотниківна], – чоловіче, не руш мого убрання, нехай отак побачить мене мій коханий; а як вернусь від його [нього], то сама тобі віддам отсі цяцьки! (О. Стороженко);

– Мені, Федора, бабські сережки потрібні, – крутнув пальцем [Супрун] навколо вуха. – Тобі ж всяку всячину приносять люди. То, може, й така цяцька знайдеться (М. Стельмах);

[Михайло:] Обвішалася [Поліна], як та ялинка, усякими цяцьками, і тут, і тут (В. Собко);

// Блискучі прикраси на одягу.

Так зате ж кожух я вволю Крейдою наб'ю, Мережками і цяцьками Береги прош'ю [прошию] (Я. Щоголів);

Поскупивсь ти цяцьки Прислать на свитину, – Присилай же гвіздки Забить домовину! (П. Гулак-Артемовський);

* У порівн. Капітан сидів поважно й міцно, а ордени його вилискували на світлі, як цяцьки золотом гаптованого мундира (Ю. Яновський).

3. перен., розм., ірон. Те саме, що ця́ця 4.

[Олекса:] Чого ти пнешся? Думаєш – злякаюсь? Знаєм., що ти за цяцька! Тобі давно місце на шибениці..! (С. Васильченко).

◇ Як дити́на за ця́цьку див. дити́на;

(1) Як (мов, на́че і т. ін.) ця́цька – гарно прибраний, чепурний; зі смаком одягнений, оформлений, оздоблений і т. ін.

І теє, й теє замишляв [я].., Щоб на зиму кожух і кобеняк пошити, Штани пістряві, пояс, шапку ще чумацьку, Себе на празник виставити, щоб як цяцьку (Укр. поети-романтики..);

На зеленому горбу, під старими дубами стоїть маленький палац.., наче цяцька (І. Нечуй-Левицький).