цівочка
ЦІ́ВОЧКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до ці́вка.
Швидко .. опинилася [Тоня] під душем, звиваючись і сміючись від насолоди, ротом ловлячи прохолодні цівочки і їжачись від гострої свіжості (В. Собко);
В світлі прожектора боєць ясно бачив тоненьку червону цівочку, що била з щоки лейтенанта (С. Голованівський);
З дірочки цівочкою посипався білий блискучий пісок (О. Донченко);
Єпташка глибоко затягся цигаркою, підкинув голову і пустив у небо – через ніс – дві рівні цівочки синього диму (І. Микитенко);
Гнат, задихавшись, підбіг до Джмелика, помахав йому попід носом вороною цівочкою: – А оце бачив? (Григорій Тютюнник);
Під землею ожило коріння, погнало сік у стовбури дерев і цівочки пирію (М. Чабанівський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- цівочка — ці́вочка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- цівочка — -и, ж. Зменш.-пестл. до цівка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цівочка — ЦІ́ВОЧКА, и, ж. Зменш. —пестл. до ці́вка. Швидко.. опинилася [Тоня] під душем, звиваючись і сміючись від насолоди, ротом ловлячи прохолодні цівочки і їжачись від гострої свіжості (Собко, Матв. Словник української мови в 11 томах
- цівочка — Цівка, -ки ж. 1) Стволъ дерева. Обчухрав гілля, тільки цівка зосталась. Увесь дуб почорнів од диму, кругом цівки роскидалися головешки. Стор. МПр. 105 2) = ціва 1. Черк. у. 3) Шпулька для наматыванія нитокъ (въ ткацкомъ челнокѣ, самопрялкѣ, шпулері и пр. Словник української мови Грінченка