цівочка
ЦІ́ВОЧКА, и, ж. Зменш. —пестл. до ці́вка.
Швидко.. опинилася [Тоня] під душем, звиваючись і сміючись від насолоди, ротом ловлячи прохолодні цівочки і їжачись від гострої свіжості (Собко, Матв. затока, 1962, 51);
В світлі прожектора боєць ясно бачив тоненьку червону цівочку, що била з щоки лейтенанта (Голов., Тополя.., 1965, 329);
З дірочки цівочкою посипався білий блискучий пісок (Донч., VI, 1957, 108);
Єпташка глибоко затягся цигаркою, підкинув голову і пустив у небо — через ніс — дві рівні цівочки синього диму (Мик., II, 1957, 525);
Гнат, задихавшись, підбіг до Джмелика, помахав йому попід носом вороною цівочкою: — А оце бачив? (Тют., Вир, 1964, 192);
Під землею ожило коріння, погнало сік у стовбури дерев і цівочки пирію (Чаб., Тече вода.., 1961, 133).
Значення в інших словниках
- цівочка — ці́вочка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- цівочка — ЦІ́ВОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ці́вка. Швидко .. опинилася [Тоня] під душем, звиваючись і сміючись від насолоди, ротом ловлячи прохолодні цівочки і їжачись від гострої свіжості (В. Словник української мови у 20 томах
- цівочка — -и, ж. Зменш.-пестл. до цівка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цівочка — Цівка, -ки ж. 1) Стволъ дерева. Обчухрав гілля, тільки цівка зосталась. Увесь дуб почорнів од диму, кругом цівки роскидалися головешки. Стор. МПр. 105 2) = ціва 1. Черк. у. 3) Шпулька для наматыванія нитокъ (въ ткацкомъ челнокѣ, самопрялкѣ, шпулері и пр. Словник української мови Грінченка