1. Словник української мови у 20 томах

цідильце

ЦІДИ́ЛЬЦЕ, я, с., розм.

Те саме, що ціди́лко.

З-під цідильця бляшаної підливачки засичала вода (О. Кобилянська).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цідильце — ціди́льце іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. цідильце — -я, с., розм. Те саме, що цідилко. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. цідильце — ЦІДИ́ЛКО (пристрій для проціджування молока тощо), ЦІДИ́ЛКА, ЦІДИ́ЛО, ЦІДИ́ЛОК розм., ЦІДИ́ЛЬНИК розм., ЦІДИ́ЛЬЦЕ розм. — Ой, Саво, що з тобою? — не відкладаючи цідилки з рук, стріла вона його в своїй хаті (Д. Словник синонімів української мови
  4. цідильце — ЦІДИ́ЛЬЦЕ, я, с., розм. Те саме, що ціди́лко. З-під цідильця бляшаної підливачки засичала вода (Коб., III, 1956, 474). ♦ Зоста́вся [як] на ціди́льці — попався на брехні. Зостався як на цідильці (Номис, 1864, № 6786). Словник української мови в 11 томах
  5. цідильце — Цідилко, -ка с. 1) = цідилок. Желех. 2) Большой узелъ, въ который завязаны спереди концы женскаго платка. Гол. Од. 26. ум. ціди́льце. Желех. Словник української мови Грінченка