цікавість

ЦІКА́ВІСТЬ, вості, ж.

1. Бажання, намагання дізнатися про щось в усіх подробицях; увага до кого-, чого-небудь; допитливість, інтерес.

Почала я тоді частіш до Марусі ходити – легше наче мені стало... Одно, що Маруся була мені завсіди добра, а друге, що цікавість моя: як то вони живуть із собою? (Марко Вовчок);

Півсела чекало сходу сонця, аби побігти, дізнатися. Оця молодиця жила найближче, отже, цілком природно, що її цікавість була найпекучіша (Г. Хоткевич);

Цікавість знемогу і втому змагає, І дійсність здається нездійсненим сном (Л. Первомайський);

На лекціях її цікавість часом переборщувала міру (Я. Качура);

Нові знайомі здавалися їй незвичайними і тим викликали до себе гостру цікавість (В. Козаченко).

2. Те саме, що прива́бливість.

Особливої цікавості додало повісті Ткача [“Плем'я дужих”] й те, що він обрав для кола своїх героїв молоде покоління, яке тільки прийшло вчитися будувати (Ю. Смолич);

З погляду зовнішньої цікавості ринок нічим не відштовхував від себе Петрика (Л. Дмитерко).

(1) Не без ціка́вості – з інтересом.

Увійшов високий пан, надто чепурний, з надто ввічливою міною, гречно вклонився баронесі, а на Софію поглянув не без цікавості (Леся Українка);

В армії Тарас був парторгом роти. Він сам часто виступав перед солдатами, і все те, про що говорила Ольга Іванівна, було йому добре відоме. Але слухав її не без цікавості (Д. Ткач).

◇ (2) З (рідко од) ціка́вості – бажаючи довідатися про кого-, що-небудь.

Спершу я хотіла їхати до бабусі, та було б се по-панському їхати просто з цікавості. Мусила якусь зачіпку до того знайти (Ганна Барвінок);

Вінцусиха, як в'юн, так і крутилася біля Марії, щоб вивідати, де ми лісу на хату взяли, може, з цікавості, а може, й Худик намовив (І. Муратов);

Дідові не дуже хотілось балакать, а Панькові приспіла охота доконечне розпитать його од цікавості, бо він був цікавий зроду (І. Нечуй-Левицький);

(3) З ціка́вістю – виявляючи інтерес до кого-, чого-небудь.

З воза посипалося трохи землі у рів. Усі як один обернулися з цікавістю (О. Маковей);

(4) Пуста́ ціка́вість – непотрібна допитливість, бажання знати про що-небудь більше, ніж потрібно.

Поважний бригадир нам мовчки руки стис, Мовляв: мабуть, таки не фертики ці троє... Видимо, не любив порожніх він гульвіс, Що їздять у радгосп з цікавості пустої (М. Рильський);

(5) Ціка́вість бере́ (розбира́є, охо́плює і т. ін.) / взяла́ (розібра́ла, охопи́ла і т. ін.) – хто-небудь виявляє надзвичайно сильний інтерес до когось, чогось.

Івась зітхнув. Його брала цікавість, але не хотів сердити друга (Ю. Збанацький);

Онисія Степанівна мовчала й тільки сопла. Отця Харитона взяла цікавість (І. Нечуй-Левицький);

Цікавість розбирає Данька. – Тітко Варваро!.. Де її діватимуть, всю оцю вовну? (О. Гончар);

Ремо охопила дитяча цікавість побачити цього владаря тюркської провінції (Олесь Досвітній).