цілепокладання
ЦІЛЕПОКЛАДА́ННЯ, я, с., філос.
Смисловий зміст практики, що полягає у формулюванні мети як бажаного образу і в здійсненні її в результат діяльності.
Цілепокладення є найвищим виявом активності свідомості людини, виявом її свободи (з наук. літ.);
Відсутність наукової концепції цілепокладання, програмних методів керування .. , з одного боку, і самореалізації сутнісних сил кожної конкретної людини – з другого, тримає суспільство у величезній соціальній напрузі (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- цілепокладання — -я, с., філос. Смисло-утворюючий зміст практики, що полягає у формуванні цілі як суб'єктивно-ідеального образу бажаного (цілеформування) і втіленні її в об'єктивно-реальному результаті діяльності (цілереалізації). Великий тлумачний словник сучасної мови
- цілепокладання — ЦІЛЕПОКЛАДАННЯ — процес формування цілі як ідеального образу бажаного (цілеформування); її досягнення і втілення у результаті діяльності (цілереалізація). В окремому цільовому акті присутні і явні і не явні компоненти. На підставі того факту... Філософський енциклопедичний словник