цілець
ЦІЛЕ́ЦЬ, льця, ч., розм., рідко.
1. Той, хто прицілюється, намічає щось.
Бери вила та будеш ставить віхи: ти цілець добрий то попадеш прямо (Сл. Б. Грінченка).
2. діал. Велика кам'яна брила.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- цілець — Ціле́ць: — велика кам'яна брила [6,XII] — велика кам'яна брила, моноліт [8] — тут: очищене біля могили місце [7;5] Словник з творів Івана Франка
- цілець — -льця, ч., зах. Той, хто цілиться. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цілець — Ціле́ць, цільця́; цільці́, -ці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- цілець — Цілець, -льця м. 1) Тотъ, кто прицѣливается. Бери вила та будеш ставить віхи: ти цілець добрий, то попадеш примо. Павлогр. у. 2) Большая каменная глыба. Вх. Лем. 480. Словник української мови Грінченка