цілитися

ЦІ́ЛИТИСЯ, люся, лишся, недок.

1. Мітити, спрямовувати зброю в яку-небудь ціль; лучити.

Підпара знов ходить. Звідти, з вогняного моря, йдуть на нього всі страхи і всі турботи, а він міцніше стискає рушницю і кида у пащу ночі: – Хто йде? Буду стріляти! – Стоїть міцний, як з криці, і цілиться в пітьму (М. Коцюбинський);

Коли він глянув на шлюпку, Глоба саме цілився, щоб вистрілити вдруге (В. Собко);

Оротук не вмів так стріляти, щоб довго цілитись (М. Трублаїні);

// Спрямовувати удар, кидок і т. ін.

Жовті краплини розтікаються поверх розсолу і в них ціляться картоплинами Мирон і Ксеня (М. Стельмах);

Тоді я сказав Марині Пилипівні: – Це я кинув кульку. Але я цілився не на ваш стіл (Л. Смілянський);

Всім єством ненавидів Данько цього пазурятника. Щоразу, коли траплялось проходити побіля нього, пригадувалось хлопцеві, як ще по дорозі в Каховку під час одного перепочинку зморено приліг він край шляху і одразу задрімав, а прокинувшись, побачив просто над собою в небі отакого хижака, що, розпластавши крила, мовби цілився йому своїм дзьобом у груди (О. Гончар);

// перен. Спрямовувати свою увагу на що-небудь.

Обважнілий чолов'яга пильно націлився очима в двері, але, зробивши два кроки вперед, невідомою силою відштовхнувся до лави. – Ух, ти, холеро, – насторожено дивувався Ларіон і знов пильно цілився на клямку (М. Стельмах);

Жартуючи з приятелькою, слухаючи одним вухом Яшчину гітару, вона другим весь вечір цілилася в кабінет (О. Гончар).

2. перев. з інфін., перен., розм. Збиратися, мати намір.

Хіба не можна було домовитись і піти за Дунай мирно? Чому зрештою ціляться на Задунав'я? (Д. Міщенко);

* Образно. 1А сонце цілиться пустить стрілу жовтогарячу... Мить – сосна схопилась тут за рану – й червоне бризка крізь туман... (П. Тичина);

// Прагнути заволодіти чим-небудь, захопити щось.

Та й кому Чернігів і вся сіверська земля на заваді? Не на Чернігів, а на Київ ціляться вороги (С. Скляренко);

// Прагнути зайняти яке-небудь становище, посаду і т. ін.

Він був не з тих богатирів, А цілився у генерали... Та надто рано застарів і Сам пошився в чинодрали (С. Воскрекасенко);

І хто допустив? Слащов? Цей невизнаний геній, цей давній його суперник, що під час падіння Денікіна теж цілився в диктатори (О. Гончар).

(1) Не ці́лячись – без попередньої підготовки до стрільби.

Партизани в шанцях нервувались, як малі діти, – багато з них стріляло, не цілячись, заспокоюючи цими пострілами панічність і страх смерті (Ю. Яновський);

Баташвілі, не цілячись, пустив кілька черг з автомата по метушливому клубку людських тіл (Ю. Збанацький).

◇ (2) Ці́литися / приці́литися в то́чку – говорити або робити саме те, що потрібне, своєчасне, відповідає конкретній ситуації.

– А ви, колего, бачу, не один пуд солі з'їли на посадках – прицілились саме в точку (І. Гребенюк).