цілування

ЦІЛУВА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. цілува́ти і цілува́тися.

– Доброго здоров'я вам, Степане Івановичу! – обізвався знехотя Сухобрус, ледве одповідаючи на його цілування (І. Нечуй-Левицький);

Узяв старий Мафтей деревце доньчине, а мачуха Юркове, почалося цілування перед виходом – це ж молода навік лишає батькову хату! (Г. Хоткевич);

Поль свою вдячність виразив цілуванням її руки (Ф. Бурлака);

* Образно. Перший промінь сонця, лизнувши по золоту бань “сорока сороков”, зненацька розпалився й сам від того цілування (О. Ільченко).

(1) Хре́сне цілува́ння, заст. – присягання, клятва з цілуванням хреста.