1. Словник української мови у 20 томах

цілування

ЦІЛУВА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. цілува́ти і цілува́тися.

– Доброго здоров'я вам, Степане Івановичу! – обізвався знехотя Сухобрус, ледве одповідаючи на його цілування (І. Нечуй-Левицький);

Узяв старий Мафтей деревце доньчине, а мачуха Юркове, почалося цілування перед виходом – це ж молода навік лишає батькову хату! (Г. Хоткевич);

Поль свою вдячність виразив цілуванням її руки (Ф. Бурлака);

* Образно. Перший промінь сонця, лизнувши по золоту бань “сорока сороков”, зненацька розпалився й сам від того цілування (О. Ільченко).

(1) Хре́сне цілува́ння, заст. – присягання, клятва з цілуванням хреста.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цілування — цілува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. цілування — -я, с. Дія за знач. цілувати і цілуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. цілування — Цілува́ння, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. цілування — ЦІЛУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. цілува́ти і цілува́тися. — Доброго здоров’я вам, Степане Івановичу! — обізвався знехотя Сухобрус, ледве одповідаючи на його цілування (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах