1. Словник української мови в 11 томах

цілування

ЦІЛУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. цілува́ти і цілува́тися.

— Доброго здоров’я вам, Степане Івановичу! — обізвався знехотя Сухобрус, ледве одповідаючи на його цілування (Н.-Лев., І, 1956, 368);

Узяв старий Мафтей деревце доньчине, а мачуха Юркове, почалося цілування перед виходом — це ж молода навік лишає батькову хату! (Хотк., II, 1966, 98);

Поль свою вдячність виразив цілуванням її руки (Бурл., М. Гонта, 1959, 174);

*Образно. Перший промінь сонця, лизнувши по золоту бань «сорока сороков», зненацька розпалився й сам від того цілування (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 584).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цілування — цілува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. цілування — ЦІЛУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. цілува́ти і цілува́тися. – Доброго здоров'я вам, Степане Івановичу! – обізвався знехотя Сухобрус, ледве одповідаючи на його цілування (І. Словник української мови у 20 томах
  3. цілування — -я, с. Дія за знач. цілувати і цілуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. цілування — Цілува́ння, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)