цільний

ЦІ́ЛЬНИЙ¹, а, е.

1. Який складається або зроблений з однієї речовини, з одного шматка чого-небудь; суцільний.

Важкі і точні верстати встановлюють на цільних бетонних масивах (з навч. літ.);

В пісках крутого берега Десни рибалки нещодавно знайшли невідомий дерев'яний предмет. Коли його відкопали, то виявилося, що це 13-метровий стародавній човен, видовбаний з цільного чорного дуба (з наук.-попул. літ.);

З'являється нова форма верхнього жіночого та чоловічого одягу – білі полотнянки. Вони бувають довгі й короткі, цільні або з вставними клинами та складками (з наук. літ.).

2. перен. Який має внутрішню єдність, не роздвоєний; цілісний.

Композицією літературного твору називається така побудова, яка об'єднує всі його частини в єдине ціле, сприяє образному відтворенню цільної картини життя в світлі авторського розуміння і оцінки (з наук. літ.);

Пейзажі живописця [С. Васильківського] завжди емоційні, різноманітні за мотивами і настроєм, цільні за композицією та кольоровим рішенням (з наук. літ.);

// Прямий, стійкий, сильний (про характер, натуру).

Та тільки ж, звісна річ, не кожна жінка обдарована настільки сильною волею, настільки цільною та неполаманою натурою, щоб могла найти браму рятунку (І. Франко);

Цільні, високої чистоти натури були для нього завжди людським взірцем (П. Дорошко);

В своїх славних ділах як вогонь ти [Леонардо да Вінчі] вставав – за людину труда, за надання їй прав і за форму життя повнокровну і вільну. Бо ти сам ту людину собою являв і всебічну і цільну (П. Тичина);

Формування цільної, фізично й духовно розвиненої особистості не мислиме без творів світового мистецтва (з газ.).

ЦІ́ЛЬНИЙ², а, е, діал.

Влучний (у 1 знач.).

Їх [оборонців] цільні, хоч і рідкі, стріли смертельно разили монголів і стримували їх від наближення (І. Франко).