цільний

ЦІ́ЛЬНИЙ¹, а, е.

1. Який складається або зроблений з однієї речовини, з одного шматка чого-небудь; суцільний.

Важкі і точні верстати встановлюють на цільних бетонних масивах (Слюс. справа, 1957, 294);

В пісках крутого берега Десни рибалки нещодавно знайшли невідомий дерев’яний предмет. Коли його відкопали, то виявилося, що це 13-метровий стародавній човен, видовбаний з цільного чорного дуба (Наука.., 9, 1961, 50);

З’являється нова форма верхнього жіночого та чоловічого одягу— білі полотнянки. Вони бувають довгі й короткі, цільні або з вставними клинами та складками (Нар. мист.., 1966, 12).

2. перен. Який має внутрішню єдність, не роздвоєний; цілісний.

Без програми партія неможлива, як скільки-небудь цільний політичний організм, здатний завжди витримувати лінію при всіх і всяких поворотах подій (Ленін, 20, 1971, 337);

Композицією літературного твору називається така побудова, яка об’єднує всі його частини в єдине ціле, сприяє образному відтворенню цільної картини життя в світлі авторського розуміння і оцінки (Укр. літ., 9, 1957, 125);

Пейзажі живописця [С. Васильківського] завжди емоційні, різноманітні за мотивами і настроєм, цільні за композицією та кольоровим рішенням (Мист., 1, 1966, 25);

// Прямий, стійкий, сильний (про характер, натуру).

Та тільки ж, звісна річ, не кожна жінка обдарована настільки сильною волею, настільки цільною та неполаманою натурою, щоб могла найти браму рятунку (Фр., XVI, 1955, 71);

Цільні, високої чистоти натури були для нього завжди людським взірцем (Дор., Не повтори.., 1968, 154);

В своїх славних ділах як вогонь ти [Леонардо да Вінчі] вставав — за людину труда, за надання їй прав і за форму життя повнокровну і вільну. Бо ти сам ту людину собою являв і всебічну і цільну (Тич., II, 1957, 286);

Формування цільної, фізично й духовно розвиненої особистості не мислиме без творів світового мистецтва (Літ. Укр., 15.VI 1965, 4).

ЦІ́ЛЬНИЙ², а, е, діал. Влучний (у 1 знач.).

Їх [оборонців] цільні, хоч і рідкі, стріли смертельно разили монголів і стримували їх від наближення (Фр., VI, 1951, 80).

, а́, ч., діал. Стільник. ( див. стільни́к¹).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цільний — Такий, що попадає в ціль [VI] Словник з творів Івана Франка
  2. цільний — ці́льний 1 прикметник суцільний ці́льний 2 прикметник влучний діал. Орфографічний словник української мови
  3. цільний — ЦІ́ЛЬНИЙ¹, а, е. 1. Який складається або зроблений з однієї речовини, з одного шматка чого-небудь; суцільний. Важкі і точні верстати встановлюють на цільних бетонних масивах (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. цільний — I -а, -е. 1》 Який складається або зроблений з однієї речовини, з одного шматка чого-небудь; суцільний. 2》 перен. Який має внутрішню єдність, не роздвоєний; цілісний. || Прямий, стійкий, сильний (про характер, натуру). II -а, -е, діал. Влучний (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. цільний — ЄДИ́НИЙ (який становить собою внутрішню єдність, сприймається як щось нерозривно зв'язане), ОДИ́Н, ЦІ́ЛІСНИЙ, ЦІ́ЛЬНИЙ, НЕПОДІ́ЛЬНИЙ, МОНОЛІ́ТНИЙ, НЕРОЗДІ́ЛЬНИЙ, НЕДІЛИ́МИЙ, ЦІ́ЛИЙ рідко, ОДНОСТА́ЙНИЙ рідко. Словник синонімів української мови