1. Словник української мови в 11 томах

ціль

ЦІЛЬ, і, ж.

1. Предмет, істота або місце, куди спрямовують постріл, кидок, удар і т. ін.

Несхибно у ціль я улучив, недовго Лук цей натягував я (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 363);

Він на диво спокійно вибирав ціль, ловив її на мушку і тільки тоді стріляв (Панч, В дорозі, 1959, 60);

Він знав — це летить чирок, маленька, дуже зграбна і красива качечка, хороша ціль для кожного мисливця (Собко, Біле полум’я, 1952, 78);

Міни вже рвалися далі й трохи праворуч, бо німець бив не по якійсь конкретній цілі, а взагалі по всій площі (Кучер, Голод, 1961, 171);

— Бачиш, бачиш! — говорив він, не спускаючи з очей траншеї,— накрито! Ціль накрито! Чудесно! Молодці! (Гончар, І, 1954, 46);

// Те саме, що міше́нь 1.

Тир невеличкий, незручний. Звичайний довгий рівчак з високим насипом. Ціль — дошка з чорним паперовим колом, на якому розбіглася комашня цифр (Донч., II, 1956, 211);

Часто, коли його заставляли лізти по снігу поповзом чи бігати в атаку «короткими перебіжками», кидати гранату чи стріляти по цілі, він хоч і робив це сумлінно, проте в душі сміявся і сам із себе, і з інших (Тют., Вир, 1964, 488).

♦ Бра́ти ціль див. бра́ти.

2. перен. Те, до чого прагнуть, чого намагаються досягти; мета.

Вона від дитини була навчена дбати про свою зверхність; тепер же зробилось це головною її ціллю (Кобр., Вибр., 1954, 90);

У неї має відбутися невеличкий спектакль. На добродійні цілі… здається, на користь якогось приюту?.. (Л. Укр., III, 1952, 510);

[Олеся:] Що то за життя — без цілі, без напрямку? Я не можу, Марфушо, так жить (Кроп., II, 1958, 266);

Ти знаєш ціль життя. Щасливий чоловік, Ти для життя живеш (Зеров, Вибр., 1966, 393);

Ми, більшовики, служимо цілі об’єднання людства (Довж., III, 1960, 10);

Гнат заглянув до справи, підкреслив щось у ній олівцем, підвів на Уласа гострі очі і поставив перше запитання: — Які цілі ти переслідував, коли писав про мене дописа в обласну газету (Тют., Вир, 1964, 152).

♦ Ма́ти ціль — те саме, що Ма́ти на меті́ (мето́ю) ( див. мета́).

Непрохані гості грізно випитували Макара Івановича, звідки взяв він такі страшні брошури та яку ціль має тримати їх (Коцюб., І, 1955, 161);

Велику, бачте, ціль На оці Возний мав (Міцк., Пан Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 35);

Осяга́ти (осягну́ти, осягти́) [свою́] ціль див. осяга́ти;

У ці́лях яких — для чого-небудь, з метою якоюсь.

Великі досягнення радянської науки, в тому числі в освоєнні космосу, використовуються нами в мирних цілях, в ім’я щастя людей (Наука.., 10, 1962, 7).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ціль — Бажаний результат дії, функціонування чи розвитку системи . У кібернетиці й системному аналізі розрізняють три типи цілей і, відповідно, ситуацій, коли виникає потреба використання цього поняття. Моделювання економіки. Тлумачний словник
  2. ціль — (для вправ) мішень; П. мета; мн. ЦІЛІ, наміри, фр. потреби <н. на іншу потребу>; п-к ЦІЛЬОВИЙ, (кредит) ек. спеціяльний. Словник синонімів Караванського
  3. ціль — [ц'іл'] -л'і, ор. -л':у, р. мн. ц'ілеий Орфоепічний словник української мови
  4. ціль — 1. мета, завдання 2. це на стрільбищі Словник чужослів Павло Штепа
  5. ціль — Ідеальне уявлення результату, якого слід досягти в процесілюдської діяльності, зокрема, диригентської, інструментальної,композиторської та іншої, поставлене свідомо. Словник-довідник музичних термінів
  6. ціль — ціль іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  7. ціль — ЦІЛЬ, і, ж. 1. Предмет, істота або місце, куди спрямовують постріл, кидок, удар, мішень. Несхибно у ціль я улучив, недовго Лук цей натягував я (Борис Тен, пер. з тв. Гомера); Він на диво спокійно вибирав ціль, ловив її на мушку і тільки тоді стріляв (П. Словник української мови у 20 томах
  8. ціль — Цілею чоловіка є пізнати правду, а правда визволить його. Правда робить людину вільною. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. ціль — (англ. аim, goal) 1. запрограмований результат (бажана подія або повна величина події), заради якого здійснюється виробничий процес, що повинен бути досягнутий за допомогою певних подій. Економічний словник
  10. ціль — -і, ж. 1》 Предмет, істота або місце, куди спрямовують постріл, кидок, удар і т. ін. || Те саме, що мішень 1). Брати ціль. 2》 перен. Те, до чого прагнуть, чого намагаються досягти; мета. У цілях яких — для чого-небудь, із якоюсь метою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  11. ціль — ЦІЛЬ — ідеальний образ майбутнього, бажаного результату людської діяльності. Ц. є безпосереднім спонукальним мотивом діяльності людини, що визначає і мобілізує її волю. Процес формування і реалізації Ц. називається цілепокладанням. Філософський енциклопедичний словник
  12. ціль — МЕТА́ (те, до чого хтось прагне, чого хоче досягти); ЦІЛЬ перев. у мн. Я задумав цікаву для мене працю з історії перського письменства.. Мета в мене малася чисто наукова (А. Кримський); .- У неї має відбутися невеличкий спектакль. На добродійні цілі... Словник синонімів української мови
  13. ціль — Ціль, ці́лі, ці́лі, ці́ллю; ці́лі, -лей Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. ціль — Ціль, -лі ж. Цѣль. Із лука мітко в ціль стріляла. Котл. Ен. Словник української мови Грінченка