1. Словник української мови у 20 томах

ціль

ЦІЛЬ, і, ж.

1. Предмет, істота або місце, куди спрямовують постріл, кидок, удар, мішень.

Несхибно у ціль я улучив, недовго Лук цей натягував я (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);

Він на диво спокійно вибирав ціль, ловив її на мушку і тільки тоді стріляв (П. Панч);

Він знав – це летить чирок, маленька, дуже зграбна і красива качечка, хороша ціль для кожного мисливця (В. Собко);

Міни вже рвалися далі й трохи праворуч, бо німець бив не по якійсь конкретній цілі, а взагалі по всій площі (В. Кучер);

– Бачиш, бачиш! – говорив він, не спускаючи з очей траншеї, – накрито! Ціль накрито! Чудесно! Молодці! (О. Гончар);

Тир невеличкий, незручний. Звичайний довгий рівчак з високим насипом. Ціль – дошка з чорним паперовим колом, на якому розбіглася комашня цифр (О. Донченко);

Часто, коли його заставляли лізти по снігу поповзом чи бігати в атаку “короткими перебіжками”, кидати гранату чи стріляти по цілі, він хоч і робив це сумлінно, проте в душі сміявся і сам із себе, і з інших (Григорій Тютюнник).

2. перен. Те, до чого прагнуть, чого намагаються досягти; мета.

Вона від дитини була навчена дбати про свою зверхність; тепер же зробилось це головною її ціллю (Н. Кобринська);

У неї має відбутися невеличкий спектакль. На добродійні цілі... здається, на користь якогось приюту?.. (Леся Українка);

[Олеся:] Що то за життя – без цілі, без напрямку? Я не можу, Марфушо, так жить (М. Кропивницький);

Ти знаєш ціль життя. Щасливий чоловік, Ти для життя живеш (М. Зеров);

Гнат заглянув до справи, підкреслив щось у ній олівцем, підвів на Уласа гострі очі і поставив перше запитання: – Які цілі ти переслідував, коли писав про мене дописа в обласну газету (Григорій Тютюнник).

3. перен. Не досягати важного результату. Бра́ти / взя́ти ціль див. бра́ти;

Осяга́ти / осягну́ти (осягти́) [свою́] мету́ [ціль] див. осяга́ти.

◇ Ма́ти на меті́ <�Ма́ти мето́ю (ці́ллю)> див. ма́ти²;

Потра́пити в ціль (у [са́му] то́чку) див. потрапля́ти;

Узя́ти ціль див. узя́ти;

(1) У ці́лях яких – для чого-небудь, з метою якоюсь.

В мирних цілях.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ціль — Бажаний результат дії, функціонування чи розвитку системи . У кібернетиці й системному аналізі розрізняють три типи цілей і, відповідно, ситуацій, коли виникає потреба використання цього поняття. Моделювання економіки. Тлумачний словник
  2. ціль — (для вправ) мішень; П. мета; мн. ЦІЛІ, наміри, фр. потреби <н. на іншу потребу>; п-к ЦІЛЬОВИЙ, (кредит) ек. спеціяльний. Словник синонімів Караванського
  3. ціль — [ц'іл'] -л'і, ор. -л':у, р. мн. ц'ілеий Орфоепічний словник української мови
  4. ціль — 1. мета, завдання 2. це на стрільбищі Словник чужослів Павло Штепа
  5. ціль — Ідеальне уявлення результату, якого слід досягти в процесілюдської діяльності, зокрема, диригентської, інструментальної,композиторської та іншої, поставлене свідомо. Словник-довідник музичних термінів
  6. ціль — ціль іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  7. ціль — Цілею чоловіка є пізнати правду, а правда визволить його. Правда робить людину вільною. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. ціль — (англ. аim, goal) 1. запрограмований результат (бажана подія або повна величина події), заради якого здійснюється виробничий процес, що повинен бути досягнутий за допомогою певних подій. Економічний словник
  9. ціль — -і, ж. 1》 Предмет, істота або місце, куди спрямовують постріл, кидок, удар і т. ін. || Те саме, що мішень 1). Брати ціль. 2》 перен. Те, до чого прагнуть, чого намагаються досягти; мета. У цілях яких — для чого-небудь, із якоюсь метою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. ціль — ЦІЛЬ — ідеальний образ майбутнього, бажаного результату людської діяльності. Ц. є безпосереднім спонукальним мотивом діяльності людини, що визначає і мобілізує її волю. Процес формування і реалізації Ц. називається цілепокладанням. Філософський енциклопедичний словник
  11. ціль — МЕТА́ (те, до чого хтось прагне, чого хоче досягти); ЦІЛЬ перев. у мн. Я задумав цікаву для мене працю з історії перського письменства.. Мета в мене малася чисто наукова (А. Кримський); .- У неї має відбутися невеличкий спектакль. На добродійні цілі... Словник синонімів української мови
  12. ціль — Ціль, ці́лі, ці́лі, ці́ллю; ці́лі, -лей Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. ціль — ЦІЛЬ, і, ж. 1. Предмет, істота або місце, куди спрямовують постріл, кидок, удар і т. ін. Несхибно у ціль я улучив, недовго Лук цей натягував я (Гомер, Одіссея, перекл. Словник української мови в 11 томах
  14. ціль — Ціль, -лі ж. Цѣль. Із лука мітко в ціль стріляла. Котл. Ен. Словник української мови Грінченка