1. Економічний словник

ціль

(англ. аim, goal)

1. запрограмований результат (бажана подія або повна величина події), заради якого здійснюється виробничий процес, що повинен бути досягнутий за допомогою певних подій.

2. конкретний стан окремих характеристик організації, на досягнення яких спрямована її діяльність, бо це для неї бажано.

3. призначення, стандарт продуктивності чи бажаний майбутній стан організації. Для того щоб бути практично корисною, ціль повинна являти собою щось більше, ніж просто добрий намір, вона має перевтілитися в реальну роботу. Заперечення проти “класичної парадигми мети”, тобто проти положення про те, що організацію варто розглядати як інструмент досягнення мети, наводиться на тій підставі, що особи, які приймають рішення, не завжди чітко усвідомлюють свої завдання або виявляються не в змозі домагатися однієї мети, крім інших. Нестача раціональності на боці осіб, котрі приймають рішення, ніяк не змінює того факту, що організації — це цілеспрямовані, орієнтовані на результат явища, вони створюються об’єднаними зусиллями людей саме тому, що кожна людина окремо не в змозі досягти своєї мети.

Джерело: Економічний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ціль — Бажаний результат дії, функціонування чи розвитку системи . У кібернетиці й системному аналізі розрізняють три типи цілей і, відповідно, ситуацій, коли виникає потреба використання цього поняття. Моделювання економіки. Тлумачний словник
  2. ціль — (для вправ) мішень; П. мета; мн. ЦІЛІ, наміри, фр. потреби <н. на іншу потребу>; п-к ЦІЛЬОВИЙ, (кредит) ек. спеціяльний. Словник синонімів Караванського
  3. ціль — [ц'іл'] -л'і, ор. -л':у, р. мн. ц'ілеий Орфоепічний словник української мови
  4. ціль — 1. мета, завдання 2. це на стрільбищі Словник чужослів Павло Штепа
  5. ціль — Ідеальне уявлення результату, якого слід досягти в процесілюдської діяльності, зокрема, диригентської, інструментальної,композиторської та іншої, поставлене свідомо. Словник-довідник музичних термінів
  6. ціль — ціль іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  7. ціль — ЦІЛЬ, і, ж. 1. Предмет, істота або місце, куди спрямовують постріл, кидок, удар, мішень. Несхибно у ціль я улучив, недовго Лук цей натягував я (Борис Тен, пер. з тв. Гомера); Він на диво спокійно вибирав ціль, ловив її на мушку і тільки тоді стріляв (П. Словник української мови у 20 томах
  8. ціль — Цілею чоловіка є пізнати правду, а правда визволить його. Правда робить людину вільною. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. ціль — -і, ж. 1》 Предмет, істота або місце, куди спрямовують постріл, кидок, удар і т. ін. || Те саме, що мішень 1). Брати ціль. 2》 перен. Те, до чого прагнуть, чого намагаються досягти; мета. У цілях яких — для чого-небудь, із якоюсь метою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. ціль — ЦІЛЬ — ідеальний образ майбутнього, бажаного результату людської діяльності. Ц. є безпосереднім спонукальним мотивом діяльності людини, що визначає і мобілізує її волю. Процес формування і реалізації Ц. називається цілепокладанням. Філософський енциклопедичний словник
  11. ціль — МЕТА́ (те, до чого хтось прагне, чого хоче досягти); ЦІЛЬ перев. у мн. Я задумав цікаву для мене працю з історії перського письменства.. Мета в мене малася чисто наукова (А. Кримський); .- У неї має відбутися невеличкий спектакль. На добродійні цілі... Словник синонімів української мови
  12. ціль — Ціль, ці́лі, ці́лі, ці́ллю; ці́лі, -лей Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. ціль — ЦІЛЬ, і, ж. 1. Предмет, істота або місце, куди спрямовують постріл, кидок, удар і т. ін. Несхибно у ціль я улучив, недовго Лук цей натягував я (Гомер, Одіссея, перекл. Словник української мови в 11 томах
  14. ціль — Ціль, -лі ж. Цѣль. Із лука мітко в ціль стріляла. Котл. Ен. Словник української мови Грінченка