ціль

ЦІЛЬ — ідеальний образ майбутнього, бажаного результату людської діяльності. Ц. є безпосереднім спонукальним мотивом діяльності людини, що визначає і мобілізує її волю. Процес формування і реалізації Ц. називається цілепокладанням. Кінцевою найвищою метою діяльності людини є ідеал. У кібернетичному сенсі Ц. витлумачується як прагнення самокерованої системи до збереження, підвищення рівня своєї організації.

Ю. Загороднюк

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ціль — ЦІЛЬ, і, ж. 1. Предмет, істота або місце, куди спрямовують постріл, кидок, удар, мішень. Несхибно у ціль я улучив, недовго Лук цей натягував я (Борис Тен, пер. з тв. Гомера); Він на диво спокійно вибирав ціль, ловив її на мушку і тільки тоді стріляв (П. Словник української мови у 20 томах
  2. ціль — [ц'іл'] -л'і, ор. -л':у, р. мн. ц'ілеий Орфоепічний словник української мови
  3. ціль — Цілею чоловіка є пізнати правду, а правда визволить його. Правда робить людину вільною. Приповідки або українсько-народня філософія
  4. ціль — (англ. аim, goal) 1. запрограмований результат (бажана подія або повна величина події), заради якого здійснюється виробничий процес, що повинен бути досягнутий за допомогою певних подій. Економічний словник
  5. ціль — ціль іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  6. ціль — 1. мета, завдання 2. це на стрільбищі Словник чужослів Павло Штепа
  7. ціль — Ідеальне уявлення результату, якого слід досягти в процесілюдської діяльності, зокрема, диригентської, інструментальної,композиторської та іншої, поставлене свідомо. Словник-довідник музичних термінів
  8. ціль — -і, ж. 1》 Предмет, істота або місце, куди спрямовують постріл, кидок, удар і т. ін. || Те саме, що мішень 1). Брати ціль. 2》 перен. Те, до чого прагнуть, чого намагаються досягти; мета. У цілях яких — для чого-небудь, із якоюсь метою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. ціль — (для вправ) мішень; П. мета; мн. ЦІЛІ, наміри, фр. потреби <н. на іншу потребу>; п-к ЦІЛЬОВИЙ, (кредит) ек. спеціяльний. Словник синонімів Караванського
  10. ціль — МЕТА́ (те, до чого хтось прагне, чого хоче досягти); ЦІЛЬ перев. у мн. Я задумав цікаву для мене працю з історії перського письменства.. Мета в мене малася чисто наукова (А. Кримський); .- У неї має відбутися невеличкий спектакль. На добродійні цілі... Словник синонімів української мови
  11. ціль — ЦІЛЬ, і, ж. 1. Предмет, істота або місце, куди спрямовують постріл, кидок, удар і т. ін. Несхибно у ціль я улучив, недовго Лук цей натягував я (Гомер, Одіссея, перекл. Словник української мови в 11 томах
  12. ціль — Ціль, ці́лі, ці́лі, ці́ллю; ці́лі, -лей Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. ціль — Бажаний результат дії, функціонування чи розвитку системи . У кібернетиці й системному аналізі розрізняють три типи цілей і, відповідно, ситуацій, коли виникає потреба використання цього поняття. Моделювання економіки. Тлумачний словник
  14. ціль — Ціль, -лі ж. Цѣль. Із лука мітко в ціль стріляла. Котл. Ен. Словник української мови Грінченка