1. Словник української мови у 20 томах

цінь

ЦІНЬ¹, і, ж., діал.

Цина.

Мар'янці купили гарну кужілку, обложену цінню (П. Куліш).

ЦІНЬ², ЦІНЬ-ЦІ́НЬ, виг., розм.

Звуконаслідування, що означає цінькання.

Цінь, цінь, тарара! усюди діра, та нікуди вилізти (ніби синиця в клітці говорила) (Номис);

“Цінь-цінь-цінь” – раптом з усіх сторін, з усіх замурованих темінню хижих боків, і зверху, над головою, і знизу, прямо-таки з-під чобіт, – від несподіванки Петро аж підскочив! – зацінькалго навколо нього (М. Вінграновський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цінь — цінь 1 іменник жіночого роду цина діал. цінь 2 вигук незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. цінь — -і, ж., діал. Цина, олово. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. цінь — Цінь, -ні = ци́на (оливо) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. цінь — ЦІНЬ¹, і, ж., діал. Цина. Мар’янці купили гарну кужілку, обложену цінню (П. Куліш, Вибр., 1969, 291). ЦІНЬ², ЦІНЬ-ЦІ́НЬ, виг., розм. Звуконаслідування, що означає цінькання. Цінь, цінь, тарара! усюди діра, та нікуди вилізти (ніби синиця в клітці говорила) (Номис, 1864, № 2062). Словник української мови в 11 томах
  5. цінь — Цінь, -ні I ж. = цина. КС. 1883. VII. 508. --------------- Цінь! II меж. Звукоподражаніе, передающее пискъ птицъ. Вх. Уг. 274. см. цьон. Цінь-цінь, тарара! усюди діра, та нікуди вилізти (ніби синиця в клітці говорила). Ном. № 2062. Словник української мови Грінченка