ціпочок
ЦІПО́ЧОК, чка, ч.
Зменш. до ціпо́к 2.
А мати Сидить на призьбі коло хати Та вовну з кужеля пряде. Аж ось і сам старий іде З ціпочком тихо попід тином (Т. Шевченко);
Порипуючи протезом і спираючися на ціпочок, Джонс ішов шумливою вулицею (І. Багмут);
Лікар Еппельбаум крутить у руках тонкий ціпочок. Головка ціпочка – з слонової кості (О. Донченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ціпочок — ціпо́чок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- ціпочок — -чка, ч. Зменш. до ціпок 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- ціпочок — ЦІПО́ЧОК, чка, ч. Зменш. до ціпо́к 2. А мати Сидить на призьбі коло хати Та вовну з кужеля пряде. Аж ось і сам старий іде З ціпочком тихо попід тином (Шевч. Словник української мови в 11 томах
- ціпочок — Ціпок, -пка м. 1) Палка, трость, посохъ. Маркев. 123. Рудч. Ск. II. 10. На плечах торбина, в руці ціпок, а на другій заснула дитина. Шевч. 79. Ціпком все землю колупав. Котл. Ен. II. 74. 2) Хворостина, прутъ. Шух. І. 110. 3) = шинка 2. МУЕ. ІІІ. 25. Шух. Словник української мови Грінченка