ціхувати
ЦІХУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал.
Відзначати (у 1 знач.).
Поволі-поволі й на лице його осідав той сумний, розсіяний вираз, яким відзначаються всі ідіоти, у котрих звільна щезає все, що ціхує чоловіка, а остають [остаються] чисто звірячі, вегетативні інстинкти (І. Франко);
Легко виділити. що отсі [оці] стихи [вірші]: Обридли всім плачі й зідхання [зітхання], Покиньмо гратися словами, Де стільки лиха й бідування, Там треба пособлять ділами! – ціхують собою напрямок радикальний (Б. Грінченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ціхувати — Ціхува́ти: Ці́хувати: — відзначати [III] — значити, відзначувати [IV] — мітити, значити, відзначати [II] — робити позначки [33] — характеризувати, визначати [16;41] — характеризувати, надавати певних рис [45] ціхува́ти: клеймить [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
- ціхувати — ціхува́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
- ціхувати — ціхува́ти характеризувати, визначати (ст): Поправляв я три рази і позбувся всіх друкарських ошибок. Хто перегляне співаник, мусить признати, що нема там бездушного недбальства і загумінкової нездарности, які ціхують не раз українські видання (Боберський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- ціхувати — -ую, -уєш, недок., діал. Відзначати (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- ціхувати — ЦІХУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. Відзначати (у 1 знач.). Поволі-поволі й на лице його осідав той сумний, розсіяний вираз, яким відзначаються всі ідіоти, у котрих звільна щезає все, що ціхує чоловіка, а остають [остаються] чисто звірячі, вегетативні інстинкти (Фр., І, 1955, 155). Словник української мови в 11 томах