1. Словник української мови у 20 томах

чабан

ЧАБА́Н, а́, ч.

Той, хто пасе овець, вівчар (у 1 знач.).

У холодочку, під вербою, Приліг чабан спочить; Кийок поклав під головою, Собака у ногах лежить (Л. Глібов);

А недалеко край дороги Отару гнали чабани (Т. Шевченко);

Чабани розшукували в степах свої розметені бурею отари (О. Гончар);

Похмуро супилися чабани й табунник, для яких конування було найважчою і найвідповідальнішою роботою (З. Тулуб);

* У порівн. Зранку здійнявся вітер. Як чабан овець, гнав прудко кудись отару сірих хмар (А. Головко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Чабан — Чаба́н прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. чабан — Вівчар, чабанець, п! ПАСТУХ Словник синонімів Караванського
  3. чабан — див. пастух Словник синонімів Вусика
  4. чабан — [чабан] -ана, м. (на) -анов'і/-ан'і, кл. -анеи, мн. -ани, -ан'іў Орфоепічний словник української мови
  5. чабан — -а, ч. Те саме, що вівчар 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. чабан — ПАСТУ́Х (той, хто пасе стадо, череду тощо), ПА́СТИР заст.; ТАБУ́ННИК, ГУРТІВНИ́К, СТА́ДНИК заст., СТАДА́Р діал. (той, хто пасе табун коней, верблюдів тощо); ЧЕРЕДНИ́К (перев. великої рогатої худоби); ЧАБА́Н, ВІВЧА́Р, ВАТА́ЖНИК заст., ГАЙДА́Р діал. Словник синонімів української мови
  7. чабан — Чаба́н, -на́; -бани́, -ні́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. чабан — ЧАБА́Н, а́, ч. Те саме, що вівча́р 1. У холодочку, під вербою, Приліг чабан спочить; Кийок поклав під головою, Собака у ногах лежить (Гл., Вибр., 1951, 89); А недалеко край дороги Отару гнали чабани (Шевч. Словник української мови в 11 томах