чагар

ЧАГА́Р, ря́, ч., ЧАГАРІ́, і́в, мн.

Те саме, що чагарни́к, чагарники́.

Троянці, в роги затрубивши, Пустили гончих в чагарі (І. Котляревський);

– А воно було б дуже добре розкопати возвіз та ще так трошки навскоси. – .. Так, приміром, од того чагаря та до мого тину, – сказав Кайдаш (І. Нечуй-Левицький);

З великого насліддя по князях Зробили козаки нам дике поле, Все в бодяках [будяках], тернах та в чагарах [чагарях], Кому на радощі, кому на горе (П. Куліш);

Місце було дуже вигідне: глибока яруга, поросла чагарем, прикрита з усіх боків дубовим лісом, з доброю, невижатою травою: можна попасти корову і розікласти невелике багаття, щоб погрітися (Григорій Тютюнник);

Чагар шипшини й сливи, терену і глоду Заворушився: розцвіту пожар Сповив його ясним димком до споду (М. Бажан);

Він [ведмідь] подався в протилежний бік, туди, де малинові чагарі хвилястим морем підходили до густого узлісся (О. Донченко);

Час від часу нам зустрічалися груші-дички, широкі в стовбурі і гінкі, вони кучмато височіли над чагарями (В. Дрозд);

Або згадаю отой чумацький ранок: сонечко праведне із-за небосхилу показує свої червоні коси, скрізь по полі туманець сивіє, воли ходять чагаром [чагарем], жуйку жують (з переказу).