чаклунство

ЧАКЛУ́НСТВО, а, с.

1. Магічні дії, таємничі маніпуляції (заговори, заклинання, замовляння, молитви, ворожіння тощо), за допомогою яких нібито можна вплинути на сили природи, зціляти людей і тварин або завдавати їм шкоди (навертати хворобу, біду, лихо, мор тощо).

Колись тут була глухомань. Люди вірили в Бога і чорта, у відьом і різні чаклунства (І. Цюпа);

Захопившись чаклунством, люди почали забувати про Бога, обходитися без нього (із журн.);

Звинувачений у чаклунстві, Бекон провів у в'язниці 24 роки (з наук.-попул. літ.).

2. перен., розм. Величезний за силою, проявом вплив на кого-небудь; зачарування.

Виклич мелодіями минувше! Виклич чаклунством музики давні чари! Виклич символістичний профіль середніх віків! (І. Нечуй-Левицький);

// Диво.

Візьмемо для прикладу булат. Виготовлення його в давнину було справжнім дивом, чаклунством (із журн.).