чаклунський

ЧАКЛУ́НСЬКИЙ, а, е.

1. Прикм. до чаклу́н.

Ще первісні люди відзначали найбільш важливі в їхньому житті події, поклоняючись незрозумілим для них страхітливим силам природи. Наші далекі предки умилостивлювали ці сили різними чаклунськими діями та релігійними церемоніями (з наук. літ.);

Розпатлана [Чабаниха], вилицювата, губи стиснуті, під насупленими бровами – ями очей... Чаклунське замкнуте обличчя Піфії, Сівілли, воно якраз чомусь і викликало довіру: оця врятує, ця допоможе! (О. Гончар);

Камінь подзьобаний колючими ударами: вочевидь, у зображення коропа кидали остроги. Цією чаклунською дією забезпечувалася вдала риболовля (із журн.).

2. перен., розм. Таємничий, загадковий; чарівний.

Страждаю раз у раз в обладі я твоїй: Чаклунським усміхом, магічними очима Мій дух мов путами окутий сталевими (М. Зеров);

Музична стихія прямо чаклунського слова Тичини била ключем з усього, до чого б не доторкалася його увага (Т. Масенко);

Христина дивилась в ілюмінатор на білу-пребілу країну чаклунських хмар, що пливли внизу (О. Бердник);

Заважає атавістичне уявлення, що сягає часів, не займаних науково-технічним прогресом: виготовлення ліків – дійство чаклунське, потаємне, алхімічне (із журн.);

// Надзвичайної сили вияву.

Я чую ваші дивні голоси. Зап'ястя рук не звикли до мережок. Чаклунський чар космічної коси і золоті півмісяці сережок (Л. Костенко).