чалма

ЧАЛМА́, и́, ж.

Чоловічий головний убір у мусульман (відомий із часів середньовіччя) – довгий кусок тканини, обгорнений кілька разів навколо голови зверху тюбетейки, фески або іншої шапочкки; тюрбан.

Хаджі Бекір займає почесне місце: він сидить попліч з миршавим турком у білому халаті та зеленій чалмі (М. Коцюбинський);

– Нехай вас не дивує моя обізнаність, Саїд-ака, – знову заговорив той же голос, і з невисоких нар чайхани зіскочив .. дехкан, без чалми на голові (Іван Ле);

// Високий жіночий головний убір такого типу.

В кіосці сидить Маруся Богуславка, найстарша й любима Юсуфова жінка, в чалмі і турецькім костюмі (І. Нечуй-Левицький);

// Марлева пов'язка на голові, схожа на цей убір.

Тимко не став чекати, пішов шукати санітарів. Вони скинули з нього шапку, вистригли навколо рани волосся і змазали йодом. – Нічого страшного, – сказав один з них, – черепок цілий, – і навернув Тимкові на голову білу чалму (Григорій Тютюнник);

* Образно. Чатують велетні свій рай, свою долину; І сніговими чалмами сіяють; Кедрами-бурками окрилили плечі й спину; Чатовників громами окликають (П. Куліш);

// перен. Про людину в такому головному уборі.

І не вітер гне платани, Чинари гойдає: До чалми чалму розмова Тиха нахиляє (П. Куліш).