чарування

ЧАРУВА́ННЯ, я, с.

1. заст. Дія за знач. чарува́ти 1.

Тітка запалює на припічку трусок, ставить на нього пательню і розбиває крашанки, принесені за чарування чи зілля (М. Стельмах).

2. заст. Те саме, що ча́ри 1, 2.

Після свого благання Зося, пригнувшись, починає навхрест поливати варивом дорогу. Струмочки чарування лопотять на протертих коліях, шелестять у кучерявому спориші, щоб чи голою дорогою, чи по зеленому зіллі прийшло її кохання (М. Стельмах);

Цікаве чарування виконують дівчата в Чехії напередодні дня св. Юрія (О. Воропай).

3. перен. Те саме, що ча́ри 3.

Загасне світле чарування, Насунуть сірі, темні дні... Та не забудьмо почування, Що нас єднало до борні! (П. Грабовський);

[Очерет:] Китайський флакон... Яка мудра таємниця, яке дивне чарування сховане під цим золотим узором (І. Кочерга);

Костомаров любив музику і пісні по-своєму, і Аліна набула раптом в його очах ні з чим не зрівнянного чарування (О. Іваненко);

Поява “його”, початок почуття, надія, відчай, жертовність, подолання свого і “його” егоїзму, чарування і розчарування – вся жіноча ворожба враз, раптом, то на повний голос, то відвертим шепотом залунала в [..] перших ахматовських збірках (з газ.).