1. Словник української мови у 20 томах

чаруюче

ЧАРУ́ЮЧЕ.

Присл. до чару́ючий 2.

Повітря знищечку лоскоче; Легкий вітрець звіва, Напрочуд пестить, щось шепоче, Чаруюче співа (П. Грабовський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чаруюче — ЧАРУЮЧЕ – ЧАРУЮЧИ Чаруюче, присл. Повітря знищечку лоскоче; Легкий вітрець звіва, Напрочуд пестить, щось шепоче, Чаруюче співа (переклад П.Грабовського). Чаруючи. Дієприсл. від чарувати. Сяючі погляди, якими Шура осипала Черниша на вогневій, так досі й сяяли на ньому, чаруючи Маковея (О.Гончар). Літературне слововживання
  2. чаруюче — Чару́юче, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)