чаруюче
ЧАРУ́ЮЧЕ.
Присл. до чару́ючий 2.
Повітря знищечку лоскоче; Легкий вітрець звіва, Напрочуд пестить, щось шепоче, Чаруюче співа (П. Грабовський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чаруюче — ЧАРУЮЧЕ – ЧАРУЮЧИ Чаруюче, присл. Повітря знищечку лоскоче; Легкий вітрець звіва, Напрочуд пестить, щось шепоче, Чаруюче співа (переклад П.Грабовського). Чаруючи. Дієприсл. від чарувати. Сяючі погляди, якими Шура осипала Черниша на вогневій, так досі й сяяли на ньому, чаруючи Маковея (О.Гончар). Літературне слововживання
- чаруюче — Чару́юче, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)