часово

ЧАСО́ВО, заст., рідко.

Присл. до часови́й 2.

Його – слідчого – роль маленька. Андрієву справу йому передано часово, й він радий буде з ним чемно й культурно .. обміркувати ситуацію (І. Багряний);

Оселедців було не п'ятнадцять, як казав товариш Петро, що часово заміщав старосту, а всього одинадцять (В. Винниченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me