часочок

ЧАСО́ЧОК, о́чка, ч.

Зменш. до час 2–3, 6.

Галя не раз, не двічі підносила голівочку з братових колін, не двічі, не тричі і рученьки угору простягала, поки не опинилась у його [нього] сама на колінах, не обняла його за шию та не притулилася леченькоми до його плеча. Тоді й Галя втихла, тільки часочком тихенько міцніш пригортали до себе старшого брата ніжнії рученятка. Так вони сидячи діждалися неньки (Марко Вовчок);

Не лежала я, матусю, Ні дня, ні часочку, гей! А попала в лиху сім'ю, – Немита й сорочка! (з народної пісні);

Роман приступив до Соломії і взяв її за стан. і довго вони стояли вдвох і не чули, як дівчата співали пісень. Роман забувся, що прийшов на улицю на часочок, щоб почути Соломіїн голос та регіт (І. Нечуй-Левицький).