часословець
ЧАСОСЛО́ВЕЦЬ, вця, ч., рел.-церк., розм.
Те саме, що часосло́в.
– Я вчився вдома в батька та в карапишинського дяка: вивчив часословець, псалтир, вмію читати апостола (І. Нечуй-Левицький);
В тих торбах, опріч шкільних книжок, були напхані календарі, часословці, житія і які тільки знайшлися дома інші книжки (С. Васильченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Часословець — Часосло́вець іменник чоловічого роду Часослов розм. Орфографічний словник української мови
- Часословець — див. Часослов Словник церковно-обрядової термінології
- часословець — -вця, ч., церк., розм. Те саме, що часослов. Великий тлумачний словник сучасної мови
- часословець — ЧАСОСЛО́ВЕЦЬ, вця, ч.., церк., розм. Те саме, що часосло́в. — Я вчився вдома в батька та в карапишинського дяка: вивчив часословець, псалтир, вмію читати апостола (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах