1. Словник української мови в 11 томах

часословець

ЧАСОСЛО́ВЕЦЬ, вця, ч.., церк., розм. Те саме, що часосло́в.

— Я вчився вдома в батька та в карапишинського дяка: вивчив часословець, псалтир, вмію читати апостола (Н.-Лев., III, 1956, 51);

В тих торбах, опріч шкільних книжок, були напхані календарі, часословці, житія і які тільки знайшлися дома інші книжки (Вас., I, 1959, 149).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Часословець — Часосло́вець іменник чоловічого роду Часослов розм. Орфографічний словник української мови
  2. Часословець — див. Часослов Словник церковно-обрядової термінології
  3. часословець — ЧАСОСЛО́ВЕЦЬ, вця, ч., рел.-церк., розм. Те саме, що часосло́в. – Я вчився вдома в батька та в карапишинського дяка: вивчив часословець, псалтир, вмію читати апостола (І. Словник української мови у 20 томах
  4. часословець — -вця, ч., церк., розм. Те саме, що часослов. Великий тлумачний словник сучасної мови