часослов
ЧАСОСЛО́В, а, ч., церк. Богослужбова книга з текстами релігійних пісень та молитов, призначених для щоденних церковних відправ (у давнину правила за читанку при навчанні грамоти).
[Левенець:] Пустіть мене, панове! Я часослова колись… я в дяка вчився. [Дехто:] Пустіть, пустіть! Ось учений (Стар., Вибр., 1959, 476);
— А нам досить і тієї науки, яка була при Ярославі Мудрому: церковна азбука, часослов і псалтир (Стельмах, І, 1962, 335).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Часослов — Часосло́в іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- Часослов — І Часословець Церковно-богослужбова книга, що містить тести незмінних частин усіх богослужінь добового кола, крім Літургії; заст. Орологій Словник церковно-обрядової термінології
- часослов — ЧАСОСЛО́В, а, ч., рел. Богослужбова книга з текстами релігійних пісень та молитов, призначених для щоденних церковних відправ (з Х до сер. ХІХ ст. правила за читанку при навчанні грамоти). [Левенець:] Пустіть мене, панове! Я часослова колись... Словник української мови у 20 томах
- часослов — -а, ч., церк. Богослужбова книга з текстами релігійних пісень і молитов, призначених для щоденних церковних відправ (у давнину правила за читанку при навчанні грамоти). Великий тлумачний словник сучасної мови