часть

ЧАСТЬ, і, ж., заст.

1. Частина (у 1, 2 знач.).

– А прикмету над моїм скарбом знає побратим. Одну часть оддасть він старій неньці та сестрі; другу одвезе у Київ на братство (П. Куліш);

Були це люди поважні, інтелігентні і працьовиті, що держалися здалека від веселішої часті мешканців міста (О. Кобилянська);

На пероні стояв гомін. З поїзда висипали люди, отовплювали купками, як горобці кинуті шматочки хліба, кондукторів і купками вовтузились по перону, розриваючи їх на часті (В. Винниченко).

2. Адміністративний район міста в дореволюційній Росії; поліцейське управління цього району.

– Це наші купчики загуляли. Що з ними поробиш? Знакомий усе народ. У моїй часті живуть. – Так, так... Кому гульня, а кому служба! (Панас Мирний).

3. розм. Те саме, що части́на 5.

– Ми .. ми .. – пролепетав жалібно один із них, молодший, – ми часть свою догоняєм [догоняємо] (І. Багряний).