чатівник

ЧАТІВНИ́К, ЧАТОВНИ́К, а́, ч., рідко.

Той, хто стоїть на чатах; вартівник, охоронець.

По степових могилах .. подавали вісті про татар гаслом: на недалекій од Дніпра могилі запалювали вогонь, а чатівники з дальніших [дальших] могил, побачивши те гасло, запалювали вогні по своїх могилах, і те гасло за одну ніч передавалося по всіх степах і доходило до України (А. Кащенко);

Партизанські чатівники;

Чатовники кресові запорожські [запорозькі] (Сл. Б. Грінченка).