чатуючий

ЧАТУ́ЮЧИЙ, а, е, рідко.

у знач. прикм. Який чатує на кого-, що-небудь, стежить, пильнує за ким-, чим-небудь.

Позаду за хвірткою заблищали чатуючі очі Шуріпи (І. Рябокляч);

* Образно. У якомусь хворобливому трансі Марія поставила бідон під дровами й повернулася назад, до вбитого ворога. Навколо все було таке ж тривожне, тихе, чатуюче, як і раніше (Іван Ле);

Коли захмелілий пасажир влився у потік людей .. Гриць полегшено зітхнув, під'їхав до зупинки таксі, прилаштувавшись ззаду, в хвості чатуючих машин (О. Бердник).