1. Словник української мови в 11 томах

чатуючий

ЧАТУ́ЮЧИЙ, а, е, рідко.

1. Дієпр. акт. теп. ч. до чатува́ти.

2. у знач. прикм. Який стежить, пильнує за ким-, чим-небудь.

Позаду за хвірткою заблищали чатуючі очі Шуріпи (Ряб., Золототисячник, 1948, 229);

*Образно. У якомусь хворобливому трансі Марія поставила бідон під дровами й повернулася назад, до вбитого ворога. Навколо все було таке ж тривожне, тихе, чатуюче, як і раніше (Ле, Клен. лист, 1960, 41).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чатуючий — див. вартовий Словник синонімів Вусика
  2. чатуючий — ЧАТУ́ЮЧИЙ, а, е, рідко. у знач. прикм. Який чатує на кого-, що-небудь, стежить, пильнує за ким-, чим-небудь. Позаду за хвірткою заблищали чатуючі очі Шуріпи (І. Рябокляч); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  3. чатуючий — -а, -е, рідко. 1》 Дієприкм. акт. теп. ч. до чатувати. 2》 у знач. прикм. Який стежить, пильнує за ким-, чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови