чатувати

ЧАТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. перех. і неперех., кого, що, біля кого — чого, над ким — чим. Охороняти когось або щось.

Старий лісник чатував великий простір, весь вкритий рівним і ніби перебраним руками людини буком (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 162);

Біля вікна всю ніч чатує з сокирою хазяїн, всю ніч йому вчувається зі степу кінський тупіт отих експропріаторів-лопатників, що тільки до вікна і — «подавай, хазяїн, гроші на лопаті…» (Гончар, II, 1959, 218);

*Образно. І знову вікові липи чатують широку асфальтовану дорогу (Кучер, Дорога.., 1958, 209);

// неперех. Стояти на варті; вартувати, стерегти.

— Раз, чатуючи з десятком козаків у полі, попавсь був я у таку западню, що без їх [запорожців] якраз поліг би головою (П. Куліш, Вибр., 1969, 87);

Пильно чатували в степу вислані вперед і по боках козацькі роз’їзди (Кач., II, 1958, 415);

Ми наздогнали Михайла біля дверей хижки, де чатував жовнір (Досв., Вибр., 1959, 159);

Він [солдат] в неусипнім чатував дозорі Із темінню глухою віч-на-віч (Бичко, Простота, 1963, 51);

// Стояти, сидіти і т. ін. біля когось, чогось, оберігаючи його спокій або стежачи за безперебійністю роботи тощо.

Старий корчмар ладен стояти тут на порозі день і ніч, нехай тільки вгамується той скнара Гальперін, нехай спить.. Він чатуватиме його сон (Рибак, Помилка.., 1956, 11);

Іван був наче та бджола-сторож, що чатує в вічку улія цілий день і цілу ніч (Март., Тв., 1954, 313);

Коло турбіни чатував Василь Голоховський (Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 65);

*У порівн. Але й звідти, з вежі, їм видно було лише круті гори, що нависають кам’яними лобами над містом, мовби чатуючи все живе (Гончар, Тронка, 1963, 177);

// Доглядаючи когось, стримувати його рух, дії і т. ін.

Сидір Іванович ішов попереду череди, стримуючи її пожадливе прагнення зразу ж захопити увесь масив. Кілька доярок, призначених йому на допомогу, чатувало по боках (Добр., Тече річка.., 1961, 190).

2. неперех., на кого — що, також із спол. щоб, аби, поки. Чекати на появу кого-, чого-небудь, терпеливо очікувати когось, щось.

Зоня завжди мала «когось», хто коло неї упадав.., проводив з лекцій додому, чатував на неї, як ішла до школи (Вільде, Сестри.., 1958, 507);

Люди не спали ночами, чатуючи біля своїх тинів і хат, щоб на власні очі побачити тих воїнів (Шиян, Партиз. край, 1946, 65);

Ткачучки обидві, стара й молода, вже чатують біля двору, ждуть, поки Дукія підійде, щоб залементувати перед нею про якісь нові кривди (Гончар, Тронка, 1963, 89).

3. перех., на кого — що, кого, чого і без додатка, також із спол. щоб, аби. Непомітно вичікувати жертву; підстерігати здобич.

— Бачив я на своєму віку міста, проте другого такого, як Буенос-Айрес, не пам’ятаю. Все в ньому кипить, мов у казані пекельному, все, здається, тільки й чатує на тебе (М. Ол., Чуєш.., 1959, 12);

[Катря:] Дмитро чатує тебе коло садка, коло будинку,— хоче вбити! (Стар., Вибр., 1959, 211);

Мов вовк за звіриною, Ви чатували на порозі хати (Фр., X, 1954, 159);

В воду впав зелений коник. Його чатує сто очей червоних — І поплавець пірнає, як живий (Рильський, II, 1960, 120);

*Образно. Насподі [дороги], закриті від людського ока, чатували каменюки на колеса й підкидали їх угору. Коні спотикалися, віз скрипів (Март., Тв., 1954, 436);

// перен. Чекати на когось, бути неминучим для кого-небудь (про лихо, злигодні і т. ін.).

На мандрівників чатувала нова небезпека (Трубл., Хатина.., 1934, 34);

Все ніби йшло як слід, проте Олів’єро нервував, хоч і не знав напевне, яка біда чатує на нього (Ю. Бедзик, Вогонь ., 1960, 148).

Чатува́ти на здо́бич — зачаївшись, підстерігати жертву.

Слухняний човен понесе тебе [дорогий читачу] в безмежну річкову даль, туди, ..де хижі, ненажерливі риби піраньї чатують на свою здобич (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 3);

Мишкують лиси, бродять вовки, на деревах позасідали і чатують на здобич сови (Гжицький, Опришки, 1962, 147).

4. перех. і без додатка, на що, також із спол. щоб, аби. Вичікувати, ждати слушного моменту, пори.

Часом і він одсовував нізчимну юшку і починав бурчати. Маланка чатувала на той мент. Вона вся скипала лихою радістю і жбурляла йому в лице всю отруту, все шумовиння свого серця (Коцюб., II, 1955, 21);

Юджін гнав машину, партизани чатували біля дверцят, щоб косити серпами автоматних черг кожного, хто буде гнатися за ними (Загреб., Європа 45, 1959, 470);

*Образно. Сварка, притаєна в серці, лиш чатувала на те, аби язик обізвався (Март., Тв., 1954, 352);

// Чекати на кого-, що-небудь.

— Я вже цілу годину чатую біля контори,— сказав Гаманюк, поцілувавши її руку, і Христя повірила (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 54);

Тихий, всім задоволений, чатує Михайло на ранок — коли і звідкіля він прийде на сонний чорноморський берег? (Збан., Сеспель, 1961, 111).

5. перех. і неперех., на що, за чим, також із спол. щоб, аби. Стежити за ким-, чим-небудь, за чиїмись або за своїми діями, мовою і т. ін.; пильнувати.

Марі тривожно дослухалася, чатуючи на кожний підозрілий звук (Кач., II, 1958, 347);

Після розмови з Макухою він ходив немов у півсні. Жив якимось дивним, роздвоєним життям і чатував за кожним своїм словом, за кожним рухом (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 139);

Хлопці пильно чатували, щоб не наскочити зненацька на якогось офіцера або шкільного чиновника (Добр., Ол. солдатики, 1961, 63).