чатувати

ЧАТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. кого, що, біля кого – чого, над ким – чим. Охороняти когось або щось.

Старий лісник чатував великий простір, весь вкритий рівним і ніби перебраним руками людини буком (М. Чабанівський);

Біля вікна всю ніч чатує з сокирою хазяїн, всю ніч йому вчувається зі степу кінський тупіт отих експропріаторів-лопатників, що тільки до вікна і – “подавай, хазяїн, гроші на лопаті...” (О. Гончар);

* Образно. І знову вікові липи чатують широку асфальтовану дорогу (В. Кучер);

Чатують велетні свій рай, свою долину; І сніговими чалмами сіяють; Кедрами-бурками окрили плечі й спину; Чатовників громами окликають (П. Куліш);

// Стояти на варті; вартувати, стерегти.

– Раз, чатуючи з десятком козаків у полі, попавсь був я у таку западню, що без їх [них] [запорожців] якраз поліг би головою (П. Куліш);

Пильно чатували в степу вислані вперед і по боках козацькі роз'їзди (Я. Качура);

Ми наздогнали Михайла біля дверей хижки, де чатував жовнір (Олесь Досвітній);

Він [солдат] в неусипнім чатував дозорі Із темінню глухою віч-на-віч (В. Бичко);

// Стояти, сидіти і т. ін. біля когось, чогось, оберігаючи його або стежачи за ним.

Старий корчмар ладен стояти тут на порозі день і ніч, нехай тільки вгамується той скнара Гальперін, нехай спить .. Він чатуватиме його сон (Н. Рибак);

Іван був наче та бджола-сторож, що чатує в вічку улія цілий день і цілу ніч (Л. Мартович);

Коло турбіни чатував Василь Голоховський (В. Кучер);

* У порівн. Але й звідти, з вежі, їм видно було лише круті гори, що нависають кам'яними лобами над містом, мовби чатуючи все живе (О. Гончар);

// Доглядаючи когось, стримувати його рух, дії і т. ін.

Сидір Іванович ішов попереду череди, стримуючи її пожадливе прагнення зразу ж захопити увесь масив. Кілька доярок, призначених йому на допомогу, чатувало по боках (С. Добровольський).

2. на кого – що, також із спол. щоб, аби, поки. Чекати на появу кого-, чого-небудь, терпеливо очікувати когось, щось.

Зоня завжди мала “когось”, хто коло неї упадав.., проводив з лекцій додому, чатував на неї, як ішла до школи (Ірина Вільде);

Люди не спали ночами, чатуючи біля своїх тинів і хат, щоб на власні очі побачити тих воїнів (А. Шиян);

Ткачучки обидві, стара й молода, вже чатують біля двору, ждуть, поки Дукія підійде, щоб залементувати перед нею про якісь нові кривди (О. Гончар);

– Побіг, бо сам директор сьогодні на дверях чатуватиме... – Дожилися! Вже до науки вас ломакою загоняють [заганяють] (А. Крижанівський);

// Чекати на кого-, що-небудь.

– Я вже цілу годину чатую біля контори, – сказав Гаманюк, поцілувавши її руку, і Христя повірила (М. Ю. Тарновський);

Тихий, всім задоволений, чатує Михайло на ранок – коли і звідкіля він прийде на сонний чорноморський берег? (Ю. Збанацький).

3. кого, що, на кого – що, кого, чого і без дод., також із спол. щоб, аби. Непомітно вичікувати жертву; підстерігати здобич.

– Бачив я на своєму віку міста, проте другого такого, як Буенос-Айрес, не пам'ятаю. Все в ньому кипить, мов у казані пекельному, все, здається, тільки й чатує на тебе (М. Олійник);

[Катря:] Дмитро чатує тебе коло садка, коло будинку, – хоче вбити! (М. Старицький);

Мов вовк за звіриною, Ви чатували на порозі хати (І. Франко);

В воду впав зелений коник. Його чатує сто очей червоних – І поплавець пірнає, як живий (М. Рильський);

* Образно. Насподі [дороги], закриті від людського ока, чатували каменюки на колеса й підкидали їх угору. Коні спотикалися, віз скрипів (Л. Мартович);

// перен. Загрожувати комусь, бути неминучим для кого-небудь (про лихо, злигодні і т. ін.).

На мандрівників чатувала нова небезпека (М. Трублаїні);

Все ніби йшло як слід, проте Олів'єро нервував, хоч і не знав напевне, яка біда чатує на нього (Ю. Бедзик);

Ламка і всеспадна вседорога. Дорога до Бога ламка і витка. Чатує тривога, долає знемога, а пісня підноситься віща й щемка (В. Стус);

Хочемо дітям кращої долі. Щоб не загрожували їм ні фізичні, ні духовні чорнобилі. Щоб не чатувала на них смерть на чужій землі (з газ.).

4. на що і без дод., також із спол. щоб, аби. Вичікувати, ждати слушного моменту, пори.

Часом і він одсовував нізчимну юшку і починав бурчати. Маланка чатувала на той мент. Вона вся скипала лихою радістю і жбурляла йому в лице всю отруту, все шумовиння свого серця (М. Коцюбинський);

Юджін гнав машину, партизани чатували біля дверцят, щоб косити серпами автоматних черг кожного, хто буде гнатися за ними (П. Загребельний);

* Образно. Сварка, притаєна в серці, лиш чатувала на те, аби язик обізвався (Л. Мартович).

5. на що, за чим, також із спол. щоб, аби. Стежити за ким-, чим-небудь, за чиїмись або за своїми діями, мовою і т. ін.; пильнувати.

Марі тривожно дослухалася, чатуючи на кожний підозрілий звук (Я. Качура);

Після розмови з Макухою він ходив немов у півсні. Жив якимось дивним, роздвоєним життям і чатував за кожним своїм словом, за кожним рухом (Ю. Бедзик);

Хлопці пильно чатували, щоб не наскочити зненацька на якогось офіцера або шкільного чиновника (С. Добровольський);

Хлопці оточили Олеся з усіх боків. Тісним гуртом ішли вулицею. В цей час десь узялися й дівчата. Очевидно, вони невідступно чатували оддалік (П. Гуріненко).

(1) Чатува́ти на здо́бич – зачаївшись, підстерігати жертву.

Слухняний човен понесе тебе [дорогий читачу] в безмежну річкову даль, туди, .. де хижі, ненажерливі риби піраньї чатують на свою здобич (Ю. Бедзик);

Мишкують лиси, бродять вовки, на деревах позасідали і чатують на здобич сови (В. Гжицький).