чатувати

I. ВАРТУВА́ТИ без додатка (бути на варті, здійснювати варту), ЧАТУВА́ТИ, КАРАУ́ЛИТИ розм.; КОНВОЮВА́ТИ (супроводжувати кого-, що-небудь конвоєм); ПІКЕТУВА́ТИ (перебуваючи в пікеті). Я стою на вокзальному пероні, вартую (П. Колесник); Удень і вночі на чотирьох вежах сторожа чатує (А. Хижняк); Грузинські князі і купці наймали козацькі загони конвоювати і захищати свої вітрильники (З. Тулуб).

ОХОРОНЯ́ТИ (оберігати кого-, що-небудь від небезпеки, якоїсь загрози і т. ін.), СТЕРЕГТИ́, ПИЛЬНУВА́ТИ, ВАРТУВА́ТИ, ЧАТУВА́ТИ, СТОРОЖИ́ТИ, УБЕЗПЕ́ЧУВАТИ (ВБЕЗПЕ́ЧУВАТИ), СТОРОЖУВА́ТИ розм., ХОРОНИ́ТИ розм., СОКОТИ́ТИ діал. — Док.: охорони́ти, устерегти́ (встерегти́), убезпе́чити (вбезпе́чити). Охороняючи гурт людей од яничарів, полягли усі до одного козаки сотника Петра Недолі (М. Стельмах); — Доглядатиму, стерегтиму, оберігатиму тепер той лісок і вдень, і вночі (Л. Яновська); Козаки висилали од себе в степи пікети і розвідки, і цим побитом пильнували край од татар і ногайців (О. Стороженко); Ми лавою залізною Вартуєм рідний край (Т. Масенко); Старий лісник чатував великий простір, весь вкритий рівним і ніби перебраним руками людини буком (М. Чабанівський); — Ідіть собі... Я вже тут.. сторожитиму село (Ю. Збанацький); Козацький одяг, добра шабля і слава цілком убезпечили його від усяких несподіванок (Я. Качура); — Я старий уже... Піввіку я сторожував Кзил-Су і злився з нею, розумію її гомін (І. Ле); — Пресвятая Богородице, хорони нас! — стара Текля хрестилася дрібно (Ю. Смолич); В мене такі двері тесовії, що легенько ходять, В мене такі сусідочки, що мене сокотять (коломийка). — Пор. 1. захища́ти.

ПІДСТЕРІГА́ТИ кого, що (таємно вистежуючи, чекати появи когось, чогось), ВИСТЕРІГА́ТИ, СТЕРЕГТИ́, ПРИСТЕРІГА́ТИ розм., СТОРОЖУВА́ТИ розм., СОЧИ́ТИ за ким-чим, розм., ПИЛЬНУВА́ТИ розм.; ЧАТУВА́ТИ кого, що, за ким-чим, ЧИГА́ТИ на кого-що (перев. жертву, здобич). — Док.: підстерегти́, ви́стерегти, пристерегти́, присочи́ти, припильнува́ти, упильнува́ти (впильнува́ти). Міг (дід) годинами лежати у сніговому заметі, підстерігаючи вовка або злодія (Г. Хоткевич); Три дні очей не показувала людям Параска. Вистереже мене коло дверей, махне мені відром, я й догадаюсь; побіжу, води їй унесу (Ганна Барвінок); Стерегли (хлопці) панів на битім шляху серед ночі (В. Кучер); — Я тебе давненько пристерігаю, — аж от коли піймалась... (Марко Вовчок); — Де ти бродив цілу ніч?.. — Тебе в садку сторожував (Григорій Тютюнник); Вирвавшись із ваших рук звірячих, довго я сочив вас по дорогах (П. Тичина); На могилі тій сторожа Дні і ночі пильнувала, Чи орда де не рушала Та не йшла на Україну (І. Манжура); Не минала кара і недбалого лісника, що не приміг впильнувати малого злочинця (Марко Вовчок); Поставить (Кіндрат) замасковану пастку, сам сідає за копами, чатує. Визирає, чи скоро голодний сусіда підсковзнеться (О. Ковінька); Йому раптом здалося, що на нього хтось, притаївшись, чигає (Ю. Збанацький).

СТЕ́ЖИТИ (здійснювати нагляд за ким-, чим-небудь, виявляючи, з'ясовуючи щось, викриваючи когось з метою упіймати і т. ін.), ВИСТЕ́ЖУВАТИ, ПРОСТЕ́ЖУВАТИ, СЛІДКУВА́ТИ, НАГЛЯДА́ТИ, НАЗИРА́ТИ, ПОЗИРА́ТИ, ПІДГЛЯДА́ТИ, ПИЛЬНУВА́ТИ, ЧАТУВА́ТИ, ПОЛЮВА́ТИ, ВИСЛІ́ДЖУВАТИ, ПІДСЛІ́ДЖУВАТИ, ПРИСЛІ́ДЖУВАТИ, НАДЗИРА́ТИ розм., СЛІДИ́ТИ розм., ПАНТРУВА́ТИ розм., ПРИПИЛЬНО́ВУВАТИ розм., ШПИГУВА́ТИ розм., ВИСТЕРІГА́ТИ розм., СПОЗИРА́ТИ заст., ПОСТЕРІГА́ТИ діал., ПРИСТЕРІГА́ТИ діал., КМІ́ТИТИ діал., КМІТУВА́ТИ діал., МИШКУВА́ТИ діал., ПА́ЗИТИ (ПА́ЗАТИ) діал., ПАЗУВА́ТИ діал.; ТРОПИ́ТИ рідше (звіра). — Док.: ви́стежити, просте́жити, ви́слідити, підгля́нути, підгля́діти, підсліди́ти, припильнува́ти, присліди́ти, прислідкува́ти, ви́стерегти, постерегти́. Вже кілька днів помічав він якихось непевних людей, що стежили за ним, куди б він не йшов (М. Коцюбинський); Маковей стежив за противником (О. Гончар); — Служба моя тут, у тайзі, — говорив дід. — От я й слідкую: де димок над верховинами, туди зараз галопом жену.. Може, пожежа розпочинається де (О. Донченко); Почала я за нею наглядати, думаю, щоб не заподіяла собі чогось (С. Васильченко); Марта Кирилівна.. з вікна назирала та кмітила за дочкою та Ломицьким (І. Нечуй-Левицький); — Гнат Кривий, кажуть, підглядає за дядьком Григором і за нашим учителем (П. Панч); На могилі тій сторожа Дні і ночі пильнувала, Чи орда де не рушала Та не йшла на Україну (І. Манжура); Пильно чатували в степу вислані вперед і на обидва боки козацькі роз'їзди (Я. Качура); — Вони (жандарми) і на Марка полюють (П. Козланюк); Сиджу я, сиджу, поволі й страх пройшов, надзираю, надслухаю, що станеться з Хомою (І. Франко); Ще ж така й мала була, а бувало.. за Катрею слідити вже слали (А. Головко); (Марина:) Я буду насторожі, буду пантрувати за кожним його ступнем (М. Кропивницький); Став помічати — мій колега спозирає за мною (С. Васильченко); — Більш красти не будеш! — кричить пані. — Я тебе давненько пристерігаю, — аж от коли піймалась... Панські яблука роздавати (Марко Вовчок).

ЧЕКА́ТИ (перебувати де-небудь, щоб зустрітися з кимсь; розраховувати на появу когось, чогось; сподіватися на слушний момент тощо), ЖДА́ТИ, ДОЖИДА́ТИ, ДОЖИДА́ТИСЯ, ОЧІ́КУВАТИ, СПОДІВА́ТИСЯ кого, чого, ЧЕКА́ТИСЯ розм., ТРИВА́ТИ заст.; НАДЖИДА́ТИ розм., ПІДЖИДА́ТИ розм., ЗАЖИДА́ТИ розм. (не дуже довго); ВИЧІ́КУВАТИ, ВИГЛЯДА́ТИ, ВИЖИДА́ТИ (терпляче когось, щось; слушного моменту); ЧАТУВА́ТИ, ЧИГА́ТИ розм., ЧАПІ́ТИ (ЧИПІ́ТИ) діал. (перев. вибираючи зручний момент для чогось); ПІДСТЕРІГА́ТИ розм. (затаївшись); ПАНТРУВА́ТИ розм. (виглядаючи когось). — Док.: почека́ти, дочека́тися, дочека́ти рідко діжда́ти, надіждати, діжда́тися, підіжда́ти, зажда́ти, ви́чекати, ви́ждати, підстерегти́. — А вас військовий якийсь чекає, — відчинивши Діденкові двері, попередила покоївка Даша (А. Головко); Я чекаю на тебе при каганці і співаю (В. Стефаник); Біля дверей стоять два чоловіки, чекають, щоб їм відчинили (О. Стороженко); Знадвору долетів гудок автомобіля. Шоферові, очевидно, надокучило ждати (О. Донченко); Третій день у дворі дожидали пана і ніяк не діждалися (Панас Мирний); Еней стояв і дожидався, Щоб вийшов з хати хто-небудь (І. Котляревський); Велика черга людей очікувала під заводськими ворітьми в надії одержати роботу (І. Цюпа); Одного вечора Олександра сподівалась Василя (М. Коцюбинський); У хаті підбілювали.. чекалося на гостя (В. Стефаник); — Треба тобі, Катре, ще потривати.., — каже Маруся. — Вже не сила моя тривати (Марко Вовчок); Двоє хлопців кожен раз родинно наджидали дівчину, тягнули її за руки, допомагаючи бігти (І. Ле); — Я до самого вечора його на цьому березі піджидав, усе думав, дожене (О. Гончар); На другий день увечері Чайчиха біля воріт зажидає. Вибігла дочка, вона її за руку: — Куди йдеш? Вернись! (Марко Вовчок); Василько вичікував, коли розійдуться робітники (А. Турчинська); Біля воріт давно вже виглядала синів стривожена мати (М. Стельмах); — Я терпеливо ждатиму на тебе, вижидатиму тебе, як сходу сонця (І. Франко); Зоня завжди мала когось, хто коло неї упадав.., проводив з лекцій додому, чатував на неї, як ішли до школи (Ірина Вільде); Йому раптом здалося, що на нього хтось, притаївшись, чигає (Ю. Збанацький); — А якби мене доконечне було треба, то через двері заклич. Лиш якби я не виходила, то ти не чипи під дверима й не зазирай, але берися сама до роботи (Лесь Мартович); Прохор вертався з корчми, підстерегли його, напались і.. побили (І. Нечуй-Левицький); Тимофій пантрує під стовпом, коли кум ітиме із лісничим до корчми (Марко Черемшина).

ЧЕКА́ТИ (бути призначеним, неминучим для когось), ОЧІ́КУВАТИ, ЖДА́ТИ, ДОЖИДА́ТИ, ЧИГА́ТИ розм., ЧАТУВА́ТИ розм. — Що там чекає в чужій стороні? З чим і як повертатиму? (М. Коцюбинський); На станку очікував його недороблений горщик (Я. Качура); "Мене й мого сина ждуть злидні" (І. Нечуй-Левицький); Прокинусь — пусто! Робота дожидає: треба жити, треба діло робити (Марко Вовчок); Усі небезпеки і труднощі, які чигають на перекладача художнього твору, перелічити неможливо (М. Рильський); (1-а робітниця:) Але як же повертати нам, коли на фабриці чатує на нас смерть і ми не знаємо, де вона (Мирослав Ірчан).