1. Словник української мови в 11 томах

чатування

ЧАТУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. чатува́ти.

Для чатування татар висилали в степ загони, або, як їх називали, станиці, і влаштовували в степу сторожові пункти (Іст. СРСР, І, 1956, 133);

Коли ми виспались після чатування, я відчув нестерпний голод (Досв., Вибр., 1959, 26);

Зараз [Бронко] увійде в кімнату, не подивиться, що батько спить, а скаже матері, щоб, нарешті, знала, що йому вже в печінках сидить оте вічне чатування на нього (Вільде, Сестри.., 1958, 285).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чатування — ЧАТУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. чатува́ти. Для чатування татар висилали в степ загони, або, як їх називали, станиці, і влаштовували в степу сторожові пункти (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  2. чатування — чатува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. чатування — -я, с. Дія за знач. чатувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. чатування — ОХОРО́НА (оберігання кого-, чого-небудь); ВАРТУВА́ННЯ, ВА́РТА, ЧАТУВА́ННЯ, ЧА́ТИ мн., ЧА́ТА рідше (перев. із зброєю, у складі озброєного загону); СТОРОЖУВА́ННЯ, СТОРО́ЖА рідше (перев. матеріальних цінностей). Словник синонімів української мови
  5. чатування — Чатува́ння, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. чатування — Чатува́ння, -ня с. Карауленье, держаніе стражи, охраненіе. Там, чувши про моє козакування, дають мені лани готові й луки, аби справляв грянишне чатування. К. ЦН. 163. Словник української мови Грінченка