чахнути

ЧА́ХНУТИ¹, ну, неш, док.

Однокр. до ча́хкати.

Десь за мурами будинку на вулиці чахнув автомобільний мотор, ще раз чахнув і тоді захурчав (Ю. Смолич).

ЧА́ХНУТИ², ну, неш, мин. ч. чах, ча́хла, ча́хло і ча́хнув, нула, нуло; недок.

1. Втрачати сили, здоров'я, ставати чахлим (у 1 знач.).

Він і діло робить, і нікому важкого слова не скаже, і Богу молиться, тільки знай мовчить та сумує, та чахне, мов свічка тане (П. Куліш);

– Занедужала Хведорова жінка, чахла-чахла та і вмерла (О. Стороженко);

Поклич до світла нас! Поклич до сонця! Там весело – нехай ми тут не чахнем! (І. Франко);

Всі знають, що Блаженко-старший дуже запопадливий до роботи. Без неї він гине, чахне, як стебло в посуху (О. Гончар);

// Агонізувати, бути близьким до смерті.

Поміж гожими сплячими голівками молодих грибків лежали свіжозогнилі трупи небіжчиків, чахнули теж у дрімоті смертельно хворі старці з подірявленим тілом (П. Козланюк);

// Гаснути, тьмяніти (про вогонь).

Поки вогонь наближався.., жінки .. зібрали граблями скошений хліб. Вогонь досяг смуги, незадоволено покрутив хвостом, почав чахнути (М. Чабанівський);

І свічка танула помалу над ним. Тоненький промінь чах І коливавсь, мов жовта цятка (В. Сосюра);

// перен. Занепадати, гинути.

[Ханенко:] Гарно, нічого й казати, Вмієш ти слова складати. Грає кров, а розум чахне (І. Франко);

Настали світлі часи, перевелися наївні прочани, то й попівські маєтки почали чахнути, мов від сухот (Ю. Мельничук).

2. В'янути, сохнути, ставати чахлим (у 2 знач.).

Як чахне дерево, в якім Черв'як коріння підгризає, Так гордість у душі людській Всі добрі почини викоріняє (І. Франко).

ЧА́ХНУТИ³, не, недок.

Ставати холодним, холонути.

[Пані Люба:] Вечеря давно чахне на столі, а до неї ніхто й не доторкнувся (С. Васильченко).