чахнути

ЧА́ХНУТИ¹, ну, неш, док. Однокр. до ча́хкати.

Десь за мурами будинку на вулиці чахнув автомобільний мотор, ще раз чахнув і тоді захурчав (Смолич, Мир.., 1958, 560).

ЧА́ХНУТИ², ну, неш, недок.

1. Втрачати сили, здоров’я, ставати чахлим (у 1 знач.).

Він і діло робить, і нікому важкого слова не скаже, і богу молиться, тільки знай мовчить та сумує, та чахне, мов свічка тане (П. Куліш, Вибр., 1969, 269);

— Занедужала Хведорова жінка, чахла-чахла та і вмерла (Стор., І, 1957, 92);

Поклич до світла нас! Поклич до сонця! Там весело — нехай ми тут не чахнем! (Фр., XI, 1952, 298);

Всі знають, що Блаженко-старший дуже запопадливий до роботи. Без неї він гине, чахне, як стебло в посуху (Гончар, III, 1959, 55);

// Гаснути, тьмяніти (про вогонь).

Поки вогонь наближався.., жінки.. зібрали граблями скошений хліб. Вогонь досяг смуги, незадоволено покрутив хвостом, почав чахнути (Чаб., Балкан. весна, 1960, 147);

І свічка танула помалу над ним. Тоненький промінь чах І коливавсь, моє жовта цятка (Сос., II, 1958, 379);

// перен. Втрачати ясність думки, мислення.

[Xаненко:] Гарно, нічого й казати, Вмієш ти слова складати. Грає кров, а розум чахне (Фр., XIII, 1954, 364);

// перен. Втрачати силу, могутність; занепадати.

Настали світлі часи, перевелися наївні прочани, то й попівські маєтки почали чахнути, мов від сухот. Натомість повернулись обличчям до сонця і до щастя оновлені села (Мельн., Коли кров.., 1960,74).

2. В’янути, сохнути, ставати чахлим (у 2 знач.).

Як чахне дерево, в якім Черв’як коріння підгризає, Так гордість у душі людській Всі добрі почини викоріняє (Фр., XI, 1952, 323);

Поміж гожими сплячими голівками молодих грибків лежали свіжозогнилі трупи небіжчиків, чахнули теж у дрімоті смертельно хворі старці з подірявленим тілом (Козл., Мандрівники, 1946, 11).

ЧА́ХНУТИ³, не, недок. Ставати холодним, холонути.

[Пані Люба:] Вечеря давно чахне на столі, а до неї ніхто й не доторкнувся (Вас., III, 1960, 240)