чаєня

ЧАЄНЯ́, ня́ти, с.

1. Пташа чайки (див. ча́йка¹ 1, 2).

Ой ішли чумаки, весело співали І чаєчку ізігнали, чаєнят забрали (з народної пісні);

Крайнюк гірко примружує очі і заздро позирає на одиноку чайку, що голосно квилить і падає до води, мов когось шукає і не знаходить .. Наче чаєнят своїх десь розгубила (В. Кучер).

2. перен., розм. Пестливе називання дитини (з відтінком ніжності), (перев. при звертанні).

[Івдя:] Як же ся мають мої чаєнята, мої кралечки мальовані? Чи ж живенькі вони, здоровенькі? (М. Куліш);

Якщо зооморфізм покликаний лише висловлювати приязнь та любов, то назва маляти, очевидно, передає більшу міру ніжності: чайка – чаєня, голубка – голуб'ятко, лебідь – лебедятко, зозуля – зозулятко (з наук. літ.).